З ім'ям 43-річного Андрія Карауша у Рівному пов'язують сталий розвиток Рівненського обласного водоканалу. Там роблять ставку на економію та енергозбереження, встановили сучасну систему розрахунків за послуги.
Одним із найважливіших завдань керівник підприємства називає реалізацію проєкту будівництва очисних споруд каналізації в Рівному у співпраці з Європейським інвестиційним банком.
Андрію Петровичу, ви маєте три вищі освіти. Яка необхідність була їх отримувати?
— У молодості все цікаво. До юриспруденції вирішив отримати фінансову освіту. 2003 року активно розвивався фондовий ринок і його інструменти: страхування, корпоративні права, фонди взаємного інвестування. Мені хотілося і практично застосовувати знання.
До того закінчив технікум та університет по юриспруденції, подобалося кримінальне право. Але вирішив працювати в господарському та корпоративному. "Фінанси" давали можливість розширити знання саме в цій галузі. Це дало розуміння суб'єктів господарювання, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, більш точно і на науковій базі.
Наука була пріоритетом у вашій родині?
— Батьки — люди простих професій. Тато — водій, мама — вихователь дитсадка. Вчитися — це була моя ініціатива. А вони підтримували.
Під час навчання і роботи я щодня стикався з новими викликами. Як правило, що дають молодим юристам? Реєстрація підприємств, документообіг, дрібні судові справи. Мені ж одразу пощастило брати участь у процесах перетворення з комунального підприємства в орендне. Компанія, у якій працював, взяла в оренду в Кіровограді підприємство теплопостачання. Відносини власності, корпоративного права, управління були нагальні. Це спонукало вчитися швидко.
Служба в армії для вас мала більше плюсів чи мінусів?
— Як для чоловіка — мала плюси. Однак пострадянська армія була специфічна. Це молоде українське військо з офіцерами, які пройшли гарячі точки. Бракувало командного складу.
Мені поталанило потрапити до лав Національної гвардії, її згодом перетворили на Спеціальні моторизовані військові частини міліції. Служив у навчальному полку бригади, заступником командира взводу. Був сержантом над солдатами, які за чотири місяці теж ставали сержантами. Патрулювали вулиці Донецька, масові заходи, стадіони.
Очевидно, бували гострі ситуації. Як їх вирішували?
— Силою — ніколи. Гумовий кийок не застосовував. Але на сході у 1990-ті було багато соціальних проблем: алкоголізм, наркоманія, крадіжки. Солдати міліції боролися з дрібним хуліганством, побутовим насильством, патрулювали вулиці.
Для чоловіка служба у військах охорони правопорядку — унікальний досвід. Щосереди — тир, щочетверга — вихід на полігон і стрільба з автомата, командні вправи, звільнення заручників під час бунтів, протидія масовим заворушенням.
Хотів подавати документи до Інституту внутрішніх військ академії МВС. Але, зрештою, вирішив інакше. Цікавість до ефективного управління вийшла у пріоритет.
Як потрапили на роботу до стратегічних підприємств?
— Почав 2004 року з Теплоенерго. Вів юридичний супровід, а згодом відповідав за лінію відносин із споживачами: нарахування, збір коштів, судова робота.
За два роки перейшов у водоканал. Моїм завданням була реалізація води та послуги з очищення стоків, мав забезпечувати розрахунки.
І вже за рік вас обрали директором.
— Так. І це було незабутньо, коли на ранок збори затвердили мене керівником. Це відповідальність за сотні людей, безперебійне постачання 250-тисячного міста.
Ви також працювали директором на Кіровоградтепло. Де ситуація була найскладніша? І де вдалося досягнути найбільших результатів?
— Напевне, це Рівненський водоканал. Мали п'ять місяців заборгованості по зарплаті і проблеми з Рівнеазотом — 25 мільйонів боргу. На 1 січня 2016-го вийшли в нуль.
Стабільно виплачуємо заробітну плату, як би не було складно.
Реалізували енергоефективні заходи. Створили сервісний центр, впровадили геоінформаційну систему мереж водопостачання та водовідведення. Зараз на стадії реалізації впровадження автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії.
Почали роботу над інвестиційним проєктом із Європейським інвестиційним банком, щоб втілити головну ідею: будівництво очисних споруд каналізацій міста Рівне.
Ви очолювали Рівневодоканал за трьох президентів, за різних губернаторів. Чому всі ці роки вам доручали посаду?
— Мабуть, тому, що підприємство стабільно стоїть на ногах, працює. А я завжди був аполітичний. Займався лише роботою.
Якого головного принципу дотримуєтеся як керівник?
— З дитинства подобалися слова із книжки "Два капітани": "Боротися, шукати, знайти і не здаватися". Завжди слухаю людей. Робітників, представників влади, споживачів.
Керівник має відстоювати інтереси трудового колективу. Бо проблеми були і будуть, але їх вирішують люди.
Якби вам запропонували прочитати курс з підготовки майбутнього директора водоканалу, які головні якості визначили б?
— По-перше, потрібна економічна, фінансова освіта, щоб розуміти систему. А помічники в нього мають бути технарі.
Треба мати характер і терпимість. На таких підприємствах нічого не можна змінити за раз. Це стабільні, часто інертні системи управління, де зберігається архаїчність. Людина має бути комунікабельна, підтримувати стосунки з різними структурами.
Приватного життя практично немає. На підприємстві з ранку і до пізнього вечора.
Наскільки оновився колектив за вісім років вашого керівництва?
— На жаль, молоді не йдуть на таку роботу. Вони хочуть одразу бути директорами.
Для мене показником є професійна здатність виконувати поставлені завдання, ініціативність, швидкість прийняття рішення, бажання жити заради колективу.
Більше любите ранок чи вечір у роботі?
— Увечері є більше можливостей спокійно попрацювати з цифрами, запланувати наступний день, подумати про розвиток.
Завдяки чому вдається осучаснювати водоканал?
— Четвертий рік ми є частиною проєкту розвитку муніципальної інфраструктури. Хочемо отримати кредит від Європейського інвестиційного банку для модернізації та розвитку. Щоб побудувати очисні споруди в Рівному.
Але за день ситуацію змінити неможливо. 30 років використовуємо технологічний запас наших батьків. Я переконав обласну владу дати згоду на участь у цьому проєкті. Ні бюджет міста, ні бюджет області не витримає такого фінансового навантаження. Розбудова водоканалу в сучасну високотехнологічну систему — питання на мільярд гривень. Але спільними зусиллями вдається реалізовувати і масштабні проєкти.
300 тисяч жителів із 38 населених пунктів і міста Рівне забезпечує водою комунальне підприємство "Рівнеоблводоканал". Позаторік йому виповнилося 90 років. Працюють 740 людей.
Тричі на тиждень відвідує спортзал
Андрій Карауш народився 11 листопада 1976 року в місті Новоукраїнка Кіровоградської області.
Закінчив Чернігівський юридичний коледж. Здобув три вищі освіти: у Київському політехнічному інституті за спеціальністю "Правознавство", в Інституті розвитку фондового ринку України Київського національного економічного університету за фахом "Фінанси". А також здобув кваліфікацію інженера-будівельника з водопостачання та водовідведення в Національному університеті водного господарства та природокористування.
Працював юрисконсультом у Центрі науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії в Києві, заступником директора з правових питань та економічної безпеки, заступником директора по роботі зі споживачами на Кіровоградтепло, заступником директора з комерційної діяльності на водоканалі, а згодом очолив підприємство. У 2008–2012 роках — директор Кіровоградтепло.
Із червня 2012 року — директор Рівнеоблводоканалу.
Із дружиною Юлією виховують двох доньок — Катерину та Мілану.
"Старша займається тенісом і танцями. А молодшій ще треба навчитися ходити".
Займається у спортзалі тричі на тиждень.
4 
35413
Коментарі