"Ніхто за "боксерів" мітингувати не вийде"

 

Політолог Андрій Окара у своєму інтернет-блозі на сайті "Української правди" написав:

— Намагаюся розібратися з питанням по Кличку: чому присутність цієї партії особливо відчутна на заході й зовсім мало — на сході України?

Чому в західних округах мажоритарники від УДАРу ведуть запеклу, непримиренну, героїчну боротьбу з кандидатами від Об'єднаної опозиції "Батьківщина" і "Свободи", тоді як чим далі на схід, тим і білбордів "ударівських" менше, та й реальних кандидатів-мажоритарників негусто? Адже, здавалося б, якщо УДАР діє згідно з публічними деклараціями, то все повинно бути навпаки: "ударівським" кандидатам необхідно з чималим успіхом рвати, метати і потрошити похмурих "регіоналів" у всіх округах Донецької та Луганської областей.

І тоді УДАР мав би стати новим проривним проектом нової генерації, що збирає навколо себе на основі раціональної мотивації всіх пасіонарних і небайдужих людей, а не черговим мішком із котами, за яких пропонується "проголосувати серцем". А сам Кличко міг би в перспективі стати, фігурально висловлюючись, новим Вашингтоном, Рузвельтом, Рейганом, Бісмарком, Аденауером, а не новим Ющенком чи новим Тігіпком.

Але поки що модель розкрутки Віталія Кличка подібна до моделі розкрутки Ющенка в 2001-2004 роках: людям пропонують авансом повірити в унікальність мотивацій симпатичної фігури, в її "справжність" і проголосувати ніби в кредит, а от потім, коли вона отримає всю повноту або хоча б фрагмент влади, вона ще покаже. Ну або не покаже — як вийде.

Я не питаю: чи є в партії Кличка ідеологія, і якщо так, то яка?

Я не питаю: чи є у партії партійна структура на місцях, і якщо є, то де ці люди?

Я не питаю: чи є у партії механізм і кадри захистити свої власні результати на виборах? Але якщо раптом ЦВК оголосить, що ця партія набрала не 15%, а 4,8%, ніякої революції не станеться, ніхто за "боксерів" мітингувати не вийде. Чи все-таки вийде? Відгукніться ті відчайдушні, хто готовий воювати за цю партію і її мажоритарних кандидатів!

Я не питаю, скільки коштує зачистити мажоритарний округ "під олігарха" в Центральній Україні, коли кандидатом від УДАРу, замість реального і популярного на місцевому рівні громадського активіста або середньої руки бізнесмена, виступає або відвертий клоун, або сіра "технічна" миша, або посланець від "Медведа".

Я не питаю, чи є у партії щось взагалі, крім однієї-єдиної фігури.

Я не запитую, чому така квола і неефективна рекламна кампанія. Хоч вважаю, що генеральна стратегія обрана правильно: сподіватися на ефект "очікування" і нічого не робити, а самому Кличку — ухилятися від балакучості і зайвої публічності, щоб не погіршити результат.

Я навіть не питаю: відсутність присутності УДАРу на сході України — це свідчення маніпулятивності проекту "Кличко" або специфічний і єдино можливий формат домовленостей між ним і владою?

Я, як і абсолютна більшість жителів СНД, вважаю Віталія Кличка дивом світового боксу і одним з дуже і дуже небагатьох конкурентоспроможних українських брендів. Тільки от ну ніяк не хочеться вкотре розчаровуватися і проклинати долю. Одного разу нація закохалася в бухгалтера. Чим ця любов закінчилася — загальновідомо: в ньому розчарувалися. Тому я не відповідаю на запитання, а лише його ставлю: як ви вважаєте, чи є гарантії і механізми, що перешкоджають тому, щоб щось подібне не повторилося з боксером? Або воно вже давно відбулося, і ми всі сьогодні — лише статисти в грі під назвою "Ющенко-2, або Месія повертається"?

×