Близько півсотні інвесторів столичного житлового комплексу "4 сезони" 22 жовтня прийшли до офісу компанії-забудовника УМК. Вимагають здати будинок в експлуатацію та підключити до нього тепло й електрику на постійній основі.
Офіс розташований на вул. Дарвіна, 9. Близько 13.00 люди розгортають плакати "Кондратенко, живіть на Трутенко", "УМК, де тепло?", "Хочу жити у власній квартирі". Хлопець і дівчина сідають на розкладені під стінами будівлі спальні мішки. Б'ють пляшками з копійками по асфальті та кричать: "Где тепло?".
Житловий комплекс "4 сезони" — найбільший будинок у Києві. Збудований на вул. Трутенка, 3. Має 22 поверхи, 460 квартир. Вартість "квадрата" житла тут становить 7382 грн. Дім зведений поряд із великим Голосіївським парком, за 500 м від станції метро Васильківська. Улітку, не дочекавшись ордерів на квартири, до комплексу заселилася 41 сім'я.
— Будинок мали здати в першому кварталі 2009-го. Затримка майже чотири роки, хоча дім готовий на 99 відсотків. Півтора року комунікації підключені за тимчасовою схемою. Наприклад, у під'їздах над головами висять кабелі — така в нас електрика. У суботу опалення ввімкнули, але попередили, що на 72 години в тестовому режимі. Також світло дають із перебоями. Боїмося в електромережу щось включати, зразу погорить, — розповідає 34-річний Віктор Муц, власник двокімнатки.
Компанія УМК утретє за рік подає документи до Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю, аби отримати акт прийому-здачі будівлі, говорять інвестори.
— А дім усе не приймають на баланс. Ті, хто заселився, не знають, як платити за комунальні послуги, — продовжує Віктор Муц. — У понад 100 квартирах зробили ремонти. Але жити там люди не можуть, бо невідомо, чи буде тепло.
Двоє інвесторів заходять до офісу компанії-забудовника. Хочуть передати керівництву відкритого листа зі своїми вимогами. Охоронці зачиняють за ними двері й більше нікого не пускають. За 10 хв. чоловіки виходять.
— Листа не прийняли, бо немає секретарки, яка записала б його в журнал, — тримає три аркуші з вимогами Вадим Безсмертний.
62-річна Галина Федорова чіпляє на ґрати офісного вікна похоронний вінок із чорними стрічками. Каже, 20 років прожила в Москві. Однокімнатну квартиру в новозбудованому комплексі придбала, аби бути ближче до доньки.
— Приходится жить с дочкой, ее мужем и внучкой. Сижу с ребенком дома, типа няньки. На меня уже зять Витя так нехорошо смотрит, что боюсь, что-то плохое теще сделает. А я виновата, что строители никак не могут закончить? За лето мы уже сами сделали ремонт — стены покрасили, положили паркет. А сейчас заезжать страшно — неизвестно, будет ли тепло зимой. В подъездах не работают лифты, вода только холодная и какая-то синяя, — розказує.
За годину з під'їзду виходять заступник директора компанії Елеонора Боброва та виконавчий директор Петро Петренко.
— Це політична акція. Сюди людей привели конкуренти Віктора Івановича. Половина молоді, що прийшла, не є інвесторами будівництва. Я точно знаю майже всіх, бо сама підписувала договори і всі обличчя пам'ятаю, — каже Боброва. Додає, що президент фірми Віктор Кондратенко від партії УДАР балотується до Верховної Ради в 98-му окрузі в Борисполі.
Заступника директора обступають пікетувальники. Запитують, чому не беруть їхнього відкритого листа.
— Секретарки немає на роботі, нічим не можемо допомогти, — відповідає та.
Люди починають свистіти, стукати пляшками. Хтось голосно затягує "візьми листа".
— Добре, я візьму. Дайте ручку, напишу, що він завізований. Думаю, до кінця тижня дамо відповідь, — кладе аркуші на капот БМВ, припаркованого біля під'їзду.
До комунікацій на постійній основі підключили понад 100 квартир, запевняє Петро Петренко. На інші до будівельників не надходять запити.
За півгодини пікетувальники розходяться. Але обіцяють: якщо будинок повністю не під'єднають до комунікацій до кінця тижня, поїдуть до Бориспільської районної ради. Віктор Кондратенко є її депутатом.
3 
1
Коментарі
3