З 29 травня по 1 червня відзначали 1533-річчя Києва. За три дні в центрі та інших районах міста провели близько 130 заходів. Головну сцену встановили на Софійській площі.
У суботу опівднaі на майдані Незалежності не надто людно, як у звичайний вихідний.
— Ми вже 25 років на День Києва традиційно ходимо на Андріївський узвіз, — 62-річна Лариса Левченко у вишиванці з чоловіком Сергієм, 66 років, прогулюються Хрещатиком. — Дуже подобається виставка картин і всякі етновироби. Зараз це свято дещо сумне, бо війна постійно в голові. Але столиця останнім часом стала чистішою. І МАФи незаконні позносили.
Біля стели Незалежності зустрічаю 27-річну Лізу Шапошникову, активістку Майдану, яка хворіє на ДЦП. Під час Революції гідності на честь Лізи назвали загін волонтерів, які працювали на кухні. Вона вийшла заміж за росіянина з Якутії. Познайомилася з ним під час Майдану. Потім поїхала на передову в місто Щастя Луганської області допомагати бійцям із батальйону "Айдар".
— Чоловік мій повернувся в Росію, — Ліза підкурює цигарку. — Будемо з ним розлучатися. А зі Щастя повернулася, бо схопило серце.
До Києва приїхала з Тернополя, де відкрила благодійний фонд.
— Ми торік Януковича скинули, а система залишилася, — каже. — Зараз з однодумцями спимо біля стели на карематах, плануємо провести віче й озвучити свої вимоги.
Перекритим Хрещатиком прогулюються три літні жінки.
— З року в рік Київ стає все патріотичніший. Вишиванок ніколи так багато не було, — говорить Анна, 75 років.
У сквері на Володимирській гірці активісти з організації "Молодь за мир" влаштовують фестиваль для знедолених. Запросили інвалідів, безхатьків, ромів, які живуть у таборі в Голосіївському лісі.
На сцені виступають молоді музиканти. Волонтери бавляться із замурзаною малечею у футбол та інші ігри.
— Я вчу його грати в шахи, — мобілізований солдат 23-річний Іван із селища Бородянка на Київщині сидить на покривалі із 6-річним ромом. — Мене відправили на підвищення кваліфікації у військовий інститут Шевченка. Буду начальником фінансів частини. За три тижні нас розподілять. Можу потрапити на фронт. День Києва для мене — цього року останній шанс побути з друзями.
На Софійській площі перед сценою встановили конструкції, що утримують над головами людей сотні кольорових парасольок. На сцені виступає гурт "Конкорд" із шоу "Україна має таланти".
— Чим мені подобається Київ? Та ви подивіться навколо! Він такий гарний, як моя дружина, — каже англійською канадець 60-річний Боб.
З дружиною Джейн живе у столиці України два роки.
— Мені дуже подобаються київські церкви, — говорить англійською Лінда з Вірджинії, США. — А зараз ніяк не дочекаюся, коли покатаємося Дніпром на пароплаві.
Близько шостої вечора 35-річна Аліна Федорченко знімає на мобільний телефон "Вальс зонтиків" — танцювальний флеш-моб із парасольками.
— Зробила сьогодні вже більш як сотню фото, — говорить Аліна. — Бігаю від самого ранку по всьому Києву. Була на Андріївському узвозі, на Співочому полі слухала народні пісні.
25-річний Артем із міста Дебальцевого Донецької області в Києві з дружиною та 9-місячною дитиною з січня 2015-го. Прізвище відмовляється називати. Прийшов на Софійську площу зі знайомими:
— Я не хотел идти сюда, но жена настояла. Какой может быть праздник, когда в стране война? Мы на собственной шкуре пережили весь этот ужас. Постоянно были бомбёжки. Последний раз пять зданий разбомбили. В это время мы в подвале сидели. Решили переехать в Киев. Ребенок стал перепуганным. Я работал в милиции. Оставил работу, квартиру. Она, к счастью, целая. Возвращаться домой не думаем. Тут сняли однокомнатку. Работаю охранником неофициально. Боюсь, что заберут в АТО. А у меня жена и маленький ребенок, кто будет о них беспокоиться?
Коментарі