— Футбольные матчи здесь проводят только среди местных. Играют непрофессиональные команды на маленьких стадионах, — каже 24-річний Віталій Постніков із Донецька.
— Якщо хочеться подивитися справжній футбол, їдемо з друзями до Маріуполя, аби переглянути матчі з футбольним клубом "Маріуполь". Також вирушаємо до Харкова. Там базується "Шахтар". На місцевому стадіоні "Металіст" вони приймають домашні матчі. Витрачаємо понад 1000 гривень, аби подивитися одну гру.
На окупованій Донецькій області працюють дев'ять футбольних клубів. На території Луганської — 10.
Жоден турнір на окупованих територіях не визнає УЄФА (Спілка європейських футбольних асоціацій. — ГПУ) й Українська асоціація футболу. Гравці і тренери, які брали участь у цих змаганнях, не мають права підписувати контракти з українськими клубами й отримувати трансферні листи для виїзду за кордон. Футбольні судді — судити. Агенти, селекціонери, менеджери — працювати на території України.
Зате є футбольна збірна ДНР. Вона вже встигла зіграти з невизнаною ЛНР, Південною Осетією та Абхазією. За п'ять років стали членами чемпіонату світу невизнаних збірних ФІФА.
У серпні 2015-го організували перший кубок ДНР із футболу. Тоді брали участь 18 команд.
— Перемогла "Победа" з Донецька. На матч прийшли не більш як 200 людей, — каже 41-річний Денис Нестеренко з Донецька. — За рік ватажки зробили вже кубок ДНР. Тоді знову перемогла ця команда.
В окупаційному центрі зайнятості тренеру зі спортивної гімнастики в Донецьку пропонують зарплату 1878 грн. Головний критерій — освіта рівня "бакалавр" зі спеціальності.
— Найвищу зарплату платять тренеру з футболу — 4202 гривні. Від нього вимагають наявність санітарної книжки та вищої освіти рівнем "спеціаліст", — каже 46-річний Вадим Бойчук з окупованої Макіївки. — Таку зарплату платять і тренерам із боксу, боротьби, важкої атлетики. В кожному місті є по декілька залів, де займаються школярі.
2020-й окупаційна адміністрація назвала роком спорту. На непідконтрольній території в Донецькій області бойовики створили понад 30 спортивних об'єднань.
— Сильно розвивають бокс. Він до війни також був найпопулярнішим видом спорту після футболу та гімнастики, — каже 34-річний Роман Сенченко з окупованого Чистякового (до 2016 року — місто Торез. — ГПУ). — Спортсмени беруть участь у турнірах в Росії та в анексованому Криму. Частково гроші виділяють місцеві чиновники. Але екіпіровку батьки дітям купляють самі. Тренери відправляють по кілька разів на місяць на змагання. Треба мінімум тричі.
Бойовики повністю націоналізували всі спортивні секції та школи на окупованих територіях.
— У Донецьку створили збірну зі спортивного пейнтболу. Команда має п'ять гравців. Існує на голому ентузіазмі, — каже 47-річний Андрій Черемко з окупованої Ясинуватої на Донеччині. — У нас немає поля для тренувань. Існує тільки три пейнтбольних клуби, але вони працюють за гроші. Аби пограти — треба заплатити. Екіпіровку для ігор потрібно купувати в Росії. Тут її практично немає. Замовляють через інтернет або просять знайомих.
У Донецьку 2016 року відновили роботу спортивного комплексу "Спарта". Відвідування плавального басейну в приміщенні коштує 38 грн/год.
У "Спарті" також проходять тренування команд із волейболу, баскетболу, тхеквондо та плавання.
На окупованих територіях отримав поштовх у розвитку кіберспорт. Із грудня 2016-го діє федерація комп'ютерного спорту.
— Провели конкурс — відкритий чемпіонат із кіберспорту "Кібер-Донбас", — говорить Вадим Бойчук. — Заявки подавали понад 500 людей з окупованої території та України. Тоді призовий фонд був 229 тисяч гривень. Грали у "Ворфейс", "Дота 2" і "Контр-страйк". За перемогу в останній грі команда отримала 67 тисяч гривень.
У ЛНР займаються кінним спортом
В окупованому Луганську діє єдиний кінний клуб. Його створили на базі приватних конюшень, які залишилися після початку війни на Донбасі 2014-го.
— Господарі та кінні тренери тікали від бойових дій. Залишали елітні породи коней вартістю понад мільйон гривень, — каже 28-річна Тетяна Максименко з Луганська. — У селі Хрящуватому поблизу Луганська снаряди потрапили в стайню. 14 коней поранили, чотири загинули. Смертельно поранили головного тренера школи Юлію Кокошкіну.
— Наприкінці 2018-го ватажки Луганська провели кінний кубок ЛНР, — продовжує Максименко. — На дистанції з перешкодами висотою 110 сантиметрів змагалися дорослі. Діти також брали участь. За призові місця видавали грамоти, медалі та призи.
5 
35413
Коментарі