Москва для влади — це "наше всьо"

Найнезалежніші суди українських міст, де російський православний патріарх Кирило був із візитом, дружно заборонили акції протесту проти його відвідин. Такі рішення диригентів із Банкової — чергова демонстрація їхньої запопадливої совковості.

Деякі політичні організації таки намагалися протестувати, попри заборону суду. У Києві перед готелем "Гайятт" затримали вісьмох представників всеукраїнського об"єднання "Свобода", які намагалися провести театралізоване дійство "Гламурні гастролі кремлівського гебіста". Під гебістом мався на увазі Кирило, якого тягнибоківці записують у співробітники радянської спецслужби. Ще раніше у Дніпропетровську за спробу зустріти в аеропорту міста московського гостя міліція затримала активістів Української народної партії. Тепер усім затриманим загрожує адміністративний штраф.

У влади існує уявлення, що все повинно бути рівнесенько-гладесенько — так, як було тоді, коли все контролювала одна партія. Вона тоді вдавала, що її весь народ підтримує і всіляко забезпечувала видимість такої підтримки. Ось і нинішня влада вважає, що мусить забезпечити, аби весь народ в єдиному пориві висловив захоплення у зв"язку з приїздом московського церковного начальника. Бо якщо раптом щось десь вискочить непередбачуване, то цей начальник може сприйняти це не лише як недоопрацювання влади, а як її позицію, висловлену не на пряму. А цього допустити не можна, бо Москва для влади "наше всьо". При тому їй глибоко плювати, що реально далеко не всі щасливі від цього візиту, що значна частина суспільства вважає його політичною експансією. Їй головне, аби зовні все виглядало пристойно.

У влади існує уявлення, що все повинно бути рівнесенько-гладесенько

На зустрічі українських студентів із російським президентом Дмитром Медведєвим під час його недавнього візиту до Києва від спудеїв звучали запитання на рівні: "Ми такі раді вас бачити. Що ви зробите, аби ми були ще радіші?". Таке враження було, що до Медведєва прийшов один масовий Янукович, тільки у молодому віці.

Пригадалися ті ж радянські часи, коли студентів університету імені Шевченка спеціально готували до дискусії з американськими гостями. Намагалися забезпечити, щоб усі запитання були "правильні" —жодних відступів від "лінії партії". Здається, тодішню практику перенесли в сьогоднішні часи. Настає пора, коли просто поставити незручне запитання сприйматиметься як бунт, як кидання яйця у кандидата в президенти.

×