"Мені не шкода нічого. Я б і серце своє віддала"

— Найтяжче було, коли допомагав пораненому бійцеві Максиму. Він чи то з Полтавщини, чи з Дніпропетровщини. Дуже схожий на мого сина. Кров била з-під бронежилета. Поки дізналися причину поранення, поки добралися до рани, втратив її багато, — розповідає отець Василь Іванюк, 44 роки, декан Краматорського деканату Української греко-католицької церкви. Він на Донеччині організовує допомогу бійцям, біженцям, дітям з обмеженими можливостями. Служив у 93-й механізованій бригаді, потім у 69-й, 30-й.

Отця Василя 28 жовтня нагороджують відзнакою Блаженного Великомученика Омеляна Ковча — греко-католицького священика, який в часи Другої світової рятував євреїв, за що був ув'язнений. Загинув у концтаборі Майданек. П'ята церемонія вручення пройшла в Будинку вчителя, на вул. Володимирська, 57, у Києві. Нагороджують людей, які показують особистий життєвий приклад жертовності й гуманізму, здійснили героїчні вчинки. Цьогоріч лауреатами також стали польська громадська організація "Фонд міжнародної солідарності", канадійці Уляна й Марко Супруни, Ізраїльська благодійна організація "Друзі України в Ізраїлі", киянка Клавдія Поліщук.

— Інший дуже тяжкий момент, коли о пів на другу подзвонив невідомий мені боєць і в розпачі попросив помолитися за його однополчан. Хлопці були в оточенні, кільце швидко звужувалося. Казав: "Мабуть, до ранку загинемо". Я його заспокоїв: "Не переживай, зараз відправляю до тебе янголів". А сам упав на коліна, і з півгодини плакав і молився, — у почервонілих очах отця Василя блищать сльози. — Вони не лише вийшли з оточення неушкоджені, а й підбили сім одиниць бронетехніки противника. Мій син Олександр уцілів при звільненні Дзержинська. Хоча з бронежилета витягли вісім куль.

Працюю на Донбасі з місцевим населенням. Переконую кидати зброю. Декому достатньо мого слова. Вони бояться того, як їх сприйме українське суспільство. Окрім цього, маю п'ять парафій, мушу їм служити. Також волонтерю. За день у середньому 108 дзвінків на мобільний.

Уляна й Марко Супруни прийняли українське громадянство в час війни. Заснували волонтерський проект "Захист патріотів", через який пройшли курси тактичної підготовки 19 тис. солдатів і 3 тис. курсантів військових училищ. Роздали бійцям понад 16 тис. аптечок. Допомогли сотні солдатам пройти реабілітацію за кордоном.

93-річна Клавдія Поліщук віддала свої заощадження на лікування поранених бійців.

"Мені не шкода нічого. Я б і серце своє віддала, але воно старе, вже нікуди не годиться", цитує слова Клавдії Поліщук ведучий церемонії нагородження. Жінка прийти по відзнаку не змогла.

×