Наша державність стала реальністю, коли гетьман Богдан Хмельницький завершив адміністративну реформу. Запровадив замість трьох воєводств 30 територіальних полків і майже 400 сотень.
Ми ж живемо досі під гіпнозом кордонів областей Української радянської соціалістичної республіки. Відтак парламент запроваджує воєнний стан в Охтирці на Сумщині й Бахмачі на Чернігівщині. Але залишає в цивільному стані міста Гадяч і Пирятин на Полтавщині. Хоча ворог у разі повномасштабного вторгнення упреться не в кордон Полтавської чи Київської області, а в річку Дніпро.
Місто Козятин у Вінницькій області — за 200 км від Придністров'я, розташоване в зоні воєнного стану. А Умань на Черкащині за 100 км від того ж російського анклаву — в зоні цивільного.
Воєнний стан мав би бути в лівобережних містах і прикордонних із Білоруссю — військовим союзником Росії. Але там його не оголосили.
Ця війна нам послана для знищення адміністративного дизайну ворога. Він тримає нашу уяву в радянському полоні.
Ні — чужим областям і воєводствам. Край, повіт, громада. Гетьманщина, полк, сотня, курінь. Що завгодно. Аби панувати.
3 
1
Коментарі