— Те, що вступатиму в київські вузи, знав ще з п'ятого класу, — каже 18-річний Вадим Топальський із Сімферополя. — Коли торік закінчував школу, батьки відмовляли їхати в Україну. Мати в день тестування з української мови спалила мій паспорт.
Батьки хотіли, щоб Вадим вступав у російський вуз, отримав тамтешнє громадянство.
— З червня минулого року не живу з батьками. Поселився у друга. Разом працюємо на автомийці в Сімферополі. Батьки думали, мене на місяць-два вистачить, тоді прибіжу просити грошей. Родичі почали бігати. Вмовляли, що майбутнє за Росією. Дядько навіть гроші пропонував, казав, купить іномарку. Я не погодився. Мій батько — росіянин, із Краснодарського краю, мати — з Херсонської області. Я навчався в українській школі й не бачу свого майбутнього в Росії. Колись учитель фізкультури возив наш клас у Карпати. Там побачив, які в людей є традиції, цінності. В моїх російських родичів за столом розмови лише про гроші. Я отримав російський паспорт, але й український відновив. У вільний час вчив предмети. Планую здавати українську мову, математику, фізику й англійську. Зареєструвався на тестування.
13 
1
Коментарі