24 серпня о 10:00 у столичному парку ім. Тараса Шевченка збираються тисячі людей. Більшість у військовій формі та камуфляжі. П'ють каву, спілкуються.
— Мій син Денис був у 40-й бригаді "Дика качка". Його вбили 22 січня під час оборони Донецького аеропорту. Кинувся з гранатометом проти танку, — говорить Надія Попович. На її голові чорна пов'язка, у руках — портрет чоловіка у військовій формі. Поруч — двоє хлопців-школярів. Один у військовому кашкеті, що на кілька розмірів більший за його голову. — Це його діти. Неправильно казати, що Денис загинув. Гинуть під машинами, під час нещасних випадків. А наші захисники віддають життя за Україну. Вони теж хотіли жити, але розуміли, що, крім них, нікому захищати нас. Син був бакалавром. Коли його ховали, прийшло запрошення в магістратуру.
Біля пам'ятника Тарасові Шевченку майорять прапори ОУН-УПА, синьо-жовті, кримськотатарські та червоно-чорні. Цьогоріч до них додалися біло-червоні — на підтримку Білорусі. З аудіоколонок звучать пісні гурту "Козак Систем" та "Воины света" білоруського гурту "Ляпис Трубецкой".
На цегляній огорожі парку сидить військовий, раптом падає, скручується в клубок і труситься. Троє побратимів обливають його водою. Лікарі міряють пульс і приводять до тями.
На розі вул. Володимирської та бульв. Тараса Шевченка формують 48 колон із ветеранів російсько-української війни, родин Героїв Небесної сотні, полонених і зниклих безвісти, волонтерів, військових капеланів.
Першими йдуть родини полеглих з їхніми портретами. У вишиванках та скорботному одязі. Всі дотримуються дистанції, але більшість — без масок. За ними — коробка жіночого ветеранського руху в чорних футболках і з такими ж прапорами. Потім — військові медики.
Окремою коробкою крокують кримські татари, які воювали на Донбасі. Чоловіки переважно з бородами, у піксельній формі. До лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва час від часу підбігають сфотографуватися люди.
Учасники колони з гаслом #Free несуть плакат "Муки невинних провокують повстання". Підтримують фігурантів справи про вбивство Павла Шеремета — Яну Дугарь, Андрія Антоненка (25 серпня йому продовжили арешт до 23 жовтня. — ГПУ) та Юлію Кузьменко. Активісти скандують: "Путін ху*ло, Зеля — сцикло, Аваков — чорт!" Військові з усіх областей України тримають прапори своїх частин.
— Держава вирішила не проводити парад. Та у нас є свій, — каже 43-річний Олег Петрович, військовослужбовець 95-ї бригади. — Президент каже про мир будь-якою ціною, але такого миру нам не треба. Це не те, чого ми прагнули. Будемо боротися.
Здалеку чути звук волинки. Люди з дітьми підходять до військових капеланів. Ті благословляють хлопців і дівчат.
— Привіт, Полтава! — вигукують учасники ходи до телеведучого й блогера Андрія Полтави. Він позує для селфі на мобільний телефон.
На заході чергує поліція діалогу, працівники МВС із собаками й машини швидкої допомоги. Неподалік корпусу Медичного університету Богомольця на бульв. Шевченка по центру дороги стоїть чорний мікроавтобус "Фольксваґен". З його привідчиненого вікна стирчить масивний об'єктив відеокамери. Час від часу його розвертають у різні боки.
За коробкою військових Київської області люди несуть 30-метровий Український державний прапор. За ним — чоловіки у чорних козацьких шапках і вишиванках. Один несе емблему "Чорні Запорожці". Чоловік у центрі тримає чорний прапор із написом "Україна або смерть". Біля нього дві доньки у вишиванках.
— Може нас би тут і не було в День Незалежності, якби президентом був не Зеленський. А так доводиться показувати владі, що нам ця країна небайдужа. Схоже, людей цього року більше, ніж торік, — говорить 32-річний Владислав Загородній з Історичного товариства "Чорні запорожці". Він з однодумцями приїхав із Черкащини. — Хочемо підтримати захисників України, які виборюють незалежність від Росії на Донбасі. Атмосфера тут нагадує Холодний Яр або Революцію гідності. На таких маршах відчуваєш, що ти — серед своїх.
Колона ветеранів несе плакат із написом "З Незалежністю не жартують". Скандують: "Одна, єдина, соборна Україна!" Попереду — п'ятий президент Петро Порошенко з дружиною Мариною, голова партії "Європейська солідарність" Олександр Турчинов, генерал-лейтенант Михайло Забродський.
Колони прямують на майдан Незалежності. Захисників вітають люди у вишиванках, з квітами. Багато прийшли з дітьми. Деякі стають на коліно, щоб висловити вдячність.
Ближче до опівдня накрапає дощ. Людей це не відлякує.
— Марш — це символ нашої незалежної України, опору російській агресії, — каже переселенець з окупованого Криму 37-річний Сергій.
Марш захисників триває 4 год. Біля стели Незалежності учасники співають гімн і проводять віче.
У відзначенні Дня Незалежності по країні взяли участь 48,5 тис. українців, повідомила Національна поліція. Організатори Маршу захисників кажуть, що лише в Києві на захід зібралося понад 70 тис. людей.
1 
1
Коментарі