У окупованому Донецьку не вистачає хірургів, онкологів і педіатрів. Багато медичної апаратури зламано чи вивезено в Росію. А в обласну лікарню ім. Михайла Калініна, яку вважають найкращою в невизнаній ДНР, не пускають, якщо людина не є родичем бойовиків.
— У відділення ендокринології та алергології навряд чи потрапить металург або шахтар, — каже анонімно 37-річний лікар із Донецька. Боїться за своє життя. — Лікуватися можна тільки тим, хто якось пов'язаний з окупаційною адміністрацією. У крайньому випадку змусять підписати папірець, що українська влада відмовила в лікуванні й людина просить допомогти їй на території так званої ДНР.
— Велика проблема з рентгенологами — їм не вистачає обладнання, — продовжує. — Апарати зламали 2014 року, коли десятками лікували поранених бойовиків. Зарплату дають регулярно, але це 8 тисяч рублів (3,4 тис грн. — ГПУ). Багато колег повиїжджали на підконтрольну територію чи в Росію, але частина повернулася.
Попри окупацію в Донецьку продовжують працювати Донецький інститут невідкладної і відновної хірургії ім. Володимира Гусака. Його директор — професор Еміль Фісталь залишився в місті. Також працює міський центр охорони материнства й дитинства.
Окупанти запевняють, що для донеччан надходять безкоштовні ліки за спеціальною гуманітарною програмою з Росії. Але місцеві жителі кажуть, що за них треба платити. У тих лікарнях, де препарати безкоштовні, гроші вимагають за місце в палаті.
— Мне химиотерапию делают бесплатно, — каже мешканка Мар'їнки Олена Петрівна, 65 років. Лікується в Донецькому онкологічному центрі ім. Григорія Бондаря. — Але за палату й ліки плачу. Коли поступала, доктор так і запитав: "А скільки у вас грошей? А то можете не потягнути". У мене сусідка по палаті з Донецька. Заплатила за кілька днів 6 тисяч рублів (2,5 тис грн. — ГПУ). І медсестрам у кишеню дає, але вони все одно рідко заходять. Харчування — тільки щоб із голоду не вмерти.
Видалити камені з нирок у Донецьку коштує від 20 до 50 тис. руб. — 8,6 до 21,5 тис. грн. Лікування катаракти із заміною кристалика обійдеться в 24 тис. руб. — 10,3 тис. грн. У Макіївці така операції дорожча на дві тисячі. Прооперувати грижу можна за 15 тис. руб. — 6,4 тис. грн. Магнітно-резонансна томографія в обласній лікарні коштує 1,5 тис. руб. — 645 грн.
В обласній травматології безкоштовно встановлять апарат Єлізарова — пристрій для фіксації поламаних кінцівок. За ліки під час виписки із відділення потрібно заплатити.
Професійний огляд для прийому на роботу обійдеться в 1 тис. руб — 424 грн.
У донецьких лікарнях замість одних спеціалістів приймають лікарі з іншим фахом.
— На Текстильнику (мікрорайон Донецька — ГПУ) замість хірурга сидить мамолог (лікує захворювання молочних залоз. — ГПУ). Зовсім одне і те ж, — говорить донеччанин Володимир, 34 роки. — І так по всьому місту. Не можна попасти на прийом до педіатрів — їх немає. Моїй дитині зробили операцію, здерли 25 тисяч рублів (10,7 тис. грн. — ГПУ), а вона не допомогла. Тепер кажуть, що іншу треба робити і вимагають 4 тисячі доларів (112 тис. грн. — ГПУ) Я в місяць 7 тисяч рублів отримую — 3 тисячі гривень. Тепер тільки позичати залишається.
По телевізору кажуть про безкоштовну медицину. У нас безплатно тільки подорожник можна прикласти.
У відділеннях часто стаються загрозливі для пацієнтів ситуації.
15 липня з лікарні Київського району Донецька евакуювали пацієнтів через загрози вибуху — бойовика привезли у відділення з гранатою в руках.
Скаржаться донеччани на антисанітарію. У дитячій лікарні №4 Петровського району міста пацієнти помітили одноразові шприци, які медсестри мили, сушили й використовували повторно.
Лікарі працюють на дві ставки
В окупованому Луганську медичні заклади мають тільки третину потрібних лікарів. У місті одні з найнижчих зарплат в Україні.
Ставка терапевта починається від 4,1 тис. руб. — 1,7 тис. грн. Найбільш високооплачуваною посадою в списку є лікар з ультразвукової діагностики, який може заробляти 6 тис. руб. — 2,5 тис. грн за половину робочого дня.
— Поширена практика, коли медики працюють на дві ставки. В лікарнях із 20 необхідних спеціалістів, працюють тільки два фахівці, — каже 40-річний Олексій Третяков, житель Луганська. — Був випадок із хірургом торік. Заходячи до нас у палату, він не піднімав голови від смартфона. Весь його вигляд був такий, що він не хоче нас лікувати, не хоче перебувати з нами. Навіть не впізнав би в обличчя своїх пацієнтів.
1 
1
Коментарі