Кучма — герой

— Кучму треба посадити, — каже знайомий письменник. — Він — злочинець, бо розвалив колгоспи.

Ідемо з дружиною скуповуватися на міський ринок. Навколо нього по периметру на прилеглих вулицях і вуличках селяни торгують городиною, фруктами, медом, травами-приправами, тушками птиці та іншим. Від розмаїття дарів природи розбігаються очі.

Я пригадую, як в останні радянські роки щовесни поширювалися чутки про майбутній неврожай і голод восени. Щоб купити щось на базарі, треба було бігти о сьомій ранку. О дев'ятій там уже нікого не було — самі порожні прилавки.

— Чому ж тоді селяни сиділи, нічого не вирощували? — дивується дружина.

— Бо вся земля належала колгоспам, — кажу. — Та й у селян робота була. А тепер нема, то змушені вирощувати продукцію не тільки для себе, а й на продаж.

А сам думаю: Кучма таки герой, що розвалив колгоспи. А то селяни й досі сиділи б на своїх трудоднях, а міські ринки були б порожніми.

×