"Краще посидіти, ніж ставати м'ясом"

 

— В Украине сидеть было проще, чем в ДНР. Кормили лучше. Не было такого, чтобы ты не понравился и тебя забили до смерти. Не было так много конкуренции и беспредела, — каже засуджений донеччанин 43-річний Олег. Прізвища просить не вказувати.

Відсидів 17 років у тюрмах Донеччини за різні злочини. Востаннє 2009-го отримав вісім за розбійний напад.

— П'ять років відбув у Макіївській колонії, — розповідає Олег. — Коли прийшли ­ДНРівці, начальник колонії виїхав в Україну. Його заступник у хороших стосунках із ДНР. Вступив у "народну поліцію" і став начальником в'язниці. Більшість "мусорів" подалися туди. Невелика частина поїхала в Україну.

У січні 2015 року прийшли до нас. Запитали, хто готовий воювати за ДНР. Погодилася меншість. Я навесні заплатив начальнику й виїхав в Україну. Мені передавали, що останні півроку уже ніхто не приходив забирати в "ополченці". Ніхто зі знайомих так і не пішов воювати. Краще посидіти, ніж ставати м'ясом незрозуміло для чого. У Горлівській колонії пішли майже всі.

Чому так сталося?

— Наша колонія — "чорна". Там сидять блатні — зеки, які мають вплив. Неформально керують тюрмою. У Горлівці більшість — "мужики" та "пєтухи".

Що змінилося в тюрмах на окупованій території за три роки війни?

— Там повний бєзпрєдєл. "Понять" майже не дотримуються. Гроші за все беруть. Знущаються. У Горлівській колонії була традиція дивитися футбол. Зеки домовилися з адміністрацією. Завжди голосно коментували та вболівали. Коли прийшла ДНР, начальника колонії змінили. Почув галас і подумав, що бунт. Викликав бойовиків. Ті поклали всіх на підлогу. Понад 60 людей розстріляли, ще десь 20 били до смерті прикладом. Багатьох покалічили. Не обирали. Казали "не нравишься" і вбивали. По поняттях так не роблять. Під час боїв за Дебальцеве туди прилітали снаряди. Підвали були затоплені, тому всі сиділи по камерах.

Зеків змушують ремонтувати бойові машини й танки. Російські військові на них приїжджають. Раніше така робота не була примусова. Тепер не вийдеш, то будуть репресії. Мусора бухають. Забирають порушника, одягають у бронік і стріляють із бойової зброї. Так розважаються.

Чи стикалися ви з полоне­ними?

— У Макіївській колонії створили окремий барак. Ніхто не знає, хто там. Із ними не дозволяють спілкуватися. Зазвичай ми в барак кидаємо свого "стрімягу". Цього разу заборонили.

За що садять у ДНР?

— За ті ж злочини, що в Україні.

"Блатні" підтримують Плотницького чи ­Захарченка?

— Вони "пєтухи", як і всі при владі. Не маємо політичних переконань. У нас інший світ. Немає поняття підтримувати. Можемо лише домовлятися.

Гроші передають родичі

— Кримінальний світ поділяється на "порядних" і "непорядних". Перші — "стрімяги", "бродяги", "положенці", "вори в законі". Другі — "козли" й "пєтухи", — каже засуджений донеччанин 43-річний Олег.

— "Козли" працюють на режим, — продовжує. — "Пєтухи" — найнижча каста, бо порушують закони в тюрмі чи на гражданці. Автоматично ними стають мусора і ґвалтівники. "Мужики" — першоходи, просто відбувають термін. Дотримуються правил. Блатні їх створюють. "Стрімяга" хоче стати блатним. Наступний етап — "бродяга". Якщо конфлікт і немає "ворів", по поняттях вирішує і карає. Найстрашніша кара — стати "пєтухом". "Положенець" — без п'яти хвилин "вор". Збираються не менше трьох "ворів", за гроші з общака отримують особисту справу. Вивчають. Якщо у ній все по понятіям, то коронують. Служив в армії чи вдягав будь-яку форму — ні. Це — "не по понятіям".

Общак — наша казна. Гроші передають родичі. Кладуть ті, хто роблять нарди чи інші тюремні саморобки. Підкидають "вори" з волі. Є для блатних і загальний. Із останнього на день камері виділяли пачку цигарок і "вагон" чаю — шість-сім сірникових коробок.

Так у всіх колоніях. Нам байдуже, Україна, Росія чи ДНР. Поняття ті самі.

×