В Одесі триває третій Одеський міжнародний кінофестиваль. 17 липня до фестивального Палацу червоною доріжкою йде київський режисер Валерій Васянович, 39 років, у світлому піджаку і краватці. Нервово теребить у руках ключі. Тільки що відбулась прем'єра його фільму "Звичайна справа". Він бере участь одразу у двох конкурсних програмах — українській і міжнародній.
"Звичайна справ" — це історія без щасливого кінця про психіатра 40-річного Толика, якого звільнили з роботи. Щоб заробити на життя, він намагається продавати за кордон метан із підігрітих у Чорнобилі фекалій українців. Вирішує стати відомим поетом, натомість помирає в божевільні. Васянович змінив кінцівку за тиждень до фестивалю. Історія мала закінчитися добре. Бюджет фільму — 6,2 млн грн.
— Толік намагався змінити своє життя. Це заслуговує на повагу. Але для цього потрібні сили, а наш герой слабкий, тому наприкінці ми його вбиваємо. Цей фільм — драма життя, — каже Васянович.
Зал на 1200 глядачів під час сеансу напівпорожній.
Коли кращий друг Толика Славик балотується в мери, у кадрі з'являється табличка "Прес-конференція кандидата в мери Києва В'ячеслава Черновецького". Глядачі сміються. За 78 хв. фільму заходяться сміхом ще з десяток разів.
— Тут плакати треба, а не сміятися. Така сумна історія безвиході, — зітхає одеситка 27-річна Ірина Доброход. — Очікувала від стрічки глибоку історію з хорошим кінцем, а побачила "жив, страждав, помер". Таке кіно не надихає.
В українських кінотеатрах стрічка має з'явитися восени.
— На жаль, один-два фільми не зможуть змінити ситуацію в українському кіно, — каже арт-директор кінофестивалю Алік Шпилюк, 53 роки. — Але такі зміни дають надію, що далі все набере обертів. Кожен рік анонсують 15-20 нових художніх вітчизняних фільмів. Дай бог, і в нас скоро буде така ситуація як у Польщі, де 30 відсотків кінопрокату — польські картини.
2 
1
Коментарі