За деякими трактуваннями календаря індіанців майя, кінець світу має настати 21 грудня 2012 року. Українці напередодні скуповували свічки, сірники й інші речі першої необхідності, обговорювали цю подію в громадських місцях.
— Переважна більшість вірять у кінець світу, бо це гіпотетично можливо, — коментує соціальний психолог 56-річний Олег Покальчук. — У нас же був Чорнобиль, а чим це не кінець світу? Людям властиво реагувати в подібний спосіб на тривожні теми. Історія поколінь показує, що в нашій державі може трапитися все що завгодно, будь-коли. Тому є традиція мати щось про запас, про всяк випадок. У країнах, де відсутній соціальний захист, люди покладаються на самих себе і своїх близьких. Наприклад, старші жінки, що пережили Голодомор, ховали хліб у матраци.
Кожен проектує кінець світу для себе особисто. Знає, що все одно нам усім буде кінець. Питання тільки — коли. Щоразу, коли оголошується дата кінця всього, всі відчувають внутрішню полегкість — "не тільки я". Спрацьовує також інстинкт самозбереження. На Заході люди довіряють соціальним службам, які їх урятують. А ми нікому не довіряємо. Бо якщо ти це робитимеш, більше шансів, що тебе надурять. У нас як не зима — то кінець світу, як не весна, то брак продовольства і зростання цін.
Які відомі реакції на повідомлення про кінець світу?
— Наше українське суспільство — це бабці у стані похмілля: аби було про що поговорити. Це сталося тому, що тривалий час церква утримувала неписьменних людей у якійсь певній системі координат. А досвідчені в той час спиралися на науку. Зараз церква втратила вплив, який має форматувальний характер. Наука деградувала. Тому люди перебувають у стані психічної регресії суспільства. Це означає, що їхні поведінка і ставлення до світу стають трохи дитячі. Сучасні дорослі почуваються, наче малюки в садку — так цікаво одне одному під ковдрою переповідати всякі "страшилки". Це їх збуджує. Коли немає чого робити, можна поговорити про кінець світу. Є прошарок невротиків, у яких такі звістки підсилюють їхню питому тривожність. Але вони про це не говорять, а переживають у собі.
Як уберегтися від цієї істерії?
— Якщо інстинкт самозбереження сигналізує нам про якусь небезпеку, потрібно вмикати інстинкт розмноження. Тому кохайтеся. Позитивістське ставлення до світу і до себе — корисне. Ми вічно плачемо і скаржимося замість того, щоб робити практичні приємні справи. Коли люди чують негативну інформацію про те, що запровадять черговий податок, чи що прийняли поганий бюджет, підняли ціни, погіршилась екологія, — вони переживають. Це нормально.
Які можуть бути наслідки тривог?
— Ми переживемо цей "кінець світу", як переживали попередні. Можливо, хтось упорядкує свої справи, віддасть чи поверне борги. Як казав Черновецький, "позвоните маме". Такі чутки бувають навіть корисні для суспільства.
2 
1
Коментарі