"Клієнтам ставлю одне запитання: чий Крим?"

— Рынок недвижимости в Донецке — относительно живой. Мы там активно продаем квартиры, — каже підприємець Олена Маленкова з Донецька.

За участь у проукраїнських акціях була в чорних списках бойовиків. Переїхала до Києва. Відновила бізнес із продажу нерухомості. Працює консультантом комітету Верховної Ради з соцполітики, зокрема з питань деокупації Донбасу.

— Багато людей виїхали. Лише з Донецька майже півмільйона, — продовжує. — Квартири продаємо в Донецьку й Луганську. В області — ні. Продаються, бо ціни впали суттєво. Ті, хто виїхали три роки тому, почали усвідомлювати, що не повернуться. Працюємо з тими, хто на підконтрольній Україні території. Продаємо їхню нерухомість на Донбасі. Угоди укладаємо за нашими законами.

Як продаються квартири?

— Весь 2014 рік продажів не було. Бо в Донецьку тривали активні бої. До початку 2015-го в кожного з нас була надія, що війна закінчиться. Донбас звільнять і ми повернемося. У березні 2015 року вона зникла. Почалися активні продажі. Половина людей, які покинули Донецьк, — нев'їзні. Ми з сепаратистами не працюємо. Це — головна вимога до клієнтів. Ставлю їм одне запитання — чий Крим? Мою позицію знають усі. Тому сепаратисти не звертаються. Потік охочих продати житло великий і без них. Мусила обмежити час зустрічей із клієнтами. Приходять і починають розповідати все. Як тікали, як живуть. Це займає багато часу. Раніше щодня приймали. Тепер — два дні на тиждень. Люди йдуть безперервно. Це зрозуміло. Три роки знімають квартири. Пора пускати корені.

Нещодавно почали продавати в Макіївці. Два роки не могли знайти представників, яким можна довіряти. У Донецьку маємо двох. Залишила їм ключі від власної квартири. Недалеко від аеропорту — нікому не потрібна.

Є юридичні труднощі?

— Є декілька нюансів. Інколи так звана довідка "Форма 3" гальмує процес. Там указано, що в квартирі не прописані непов­нолітні. Легально її в Україні отримати неможливо. Всі це знають. Уся база паспортного столу залишилася там. Наші юристи не раз надсилали запит до Міністерства юстиції, щоб її скасували для окупованих територій. Або прийняли закон, який урегулює це питання. Колись цю довідку ввели для захисту дитинства й материнства. Але про який захист дітей на окупованій території можна говорити? Люди вивезли їх і намагаються позбутися житла.

Ці довідки беремо нелегально. Там є особи, в яких залишилися українські печатки. З ними й домовляємося.

Друга перешкода, коли квартира не внесена до реєстру нерухомості. Але і її можна вирішити завдяки людям з українськими печатками на окупованій території.

Які ціни на житло?

— Впали по всій країні. Порівняно з 2014 роком ми втричі збідніли. Впала гривня. У Донецьку ціни скореговані курсом долара як ніде. Вплинула й війна. Торік у квітні Олександр Захарченко (ватажок бойовиків ДНР. — ГПУ) заявив, що не визнаватиме угоди, укладені не в ДНР. Ринок завмер на два місяці. Хоч це були лише слова, жодного документа псевдоміністерства не оприлюднили. Люди перелякалися й почали масово продавати житло. Це обвалило ціни. Лише з ­квітня ­впали на чверть. За моїми відчуттями, хочуть продати все, що можна. Комерційною нерухомістю ­ніхто не цікавиться. Хіба в оренду. У нових будинках, де раніше мешкав середній клас Донецька, продаються до 70 відсотків ­квартир.

Нове житло будують?

— Ні. До війни в Донецьку було багато бізнесів. Донеччани вміють тримати носа по вітру. У нас казали так: "Поганий сервіс? Отже, вільна ніша". Було багато кав'ярень, піцерій. Люди купували франшизи, працювали. Зараз усе зупинилося. Продати помешкання неможливо. В оренду здають кіоски для випічки та приміщення на вул. Артема. Там є "золота стометрівка". Все вимре, а вона стоятиме. Бо треба щось десь купувати. Оренда квадратного метра раніше обходилася в 100 доларів (2,7 тис. грн. — ГПУ). Тепер — 150–200 гривень.

Що відбувається в інших сферах бізнесу?

— Знаю багато людей, які приїхали до Києва й не змогли влаштувати бізнес. Повернулися, бо мають там приміщення. Мусили прийняти нові правила гри. Всі жаліються, що підприємців затискають. Ніяких прав не мають. Одне право — ­автомат. Виписали штраф — спробуй запереч. Знаю, що працюють салони краси. Процвітає контрабанда їжі. Як у всіх бананових республіках, на Донбасі низький рівень життя простих людей. І високий — тих, хто ними керує. Росіян багато. Здебільшого — військові з сім'ями. Орендують квартири. Житло не купують.

500 доларів (13,5 тис. грн. — ГПУ) коштує квадратний метр квартири з ремонтом і меблями в новобудові Донецька. До війни "квадрат" без ремонту коштував $1,5–2,5 тис., із ремонтом — $3 тис.

Базари "віджали" торік

— 2014 року й на початку 2015-го бойовики віджали в підприємців усе, що могли. Зараз у Донецьку немає бази для розвитку підприємництва, — каже Олена Маленкова. — Бо бізнес працює, коли є умови, банківська система, кредити.

Найвигідніше для бойовиків — віджати базари. Керівники ДНР зробили це 2016-го. Знаю людей, які брали землю в оренду на 49 років, будували ринки. Останній віджали в листопаді. Власника якийсь час тримали директором, платили зарплату. Тепер ринок остаточно забрали у "фонд молодої республіки".

×