Клапан серця замінили через надріз у нозі

 

62-річному Степанові Карагяуру з міста Кам'янець-Подільський Хмельницької області 7 грудня замінили серцевий клапан. Власний був спрацьований. Ліки не допомагали. Чоловік задихався, пекло у грудях. Хірурги боялися оперувати через ризик ускладнень. Уперше в Україні таку операцію зробили без розрізу груднини.

— Я был челноком. В Стамбул было поехать, как из Киева в Житомир, — каже Степан Федорович 6 грудня. Готується до операції. — По п'ять-шість днів у дорозі, в машині ночували. Був красавєц — як Леонтьєв ходив. Треба було шапку зимою носити, та куди там. Проблеми із серцем почалися у 45. Піднімаюся на п'ятий поверх — задихаюся, віддає болем у грудях зліва. Раз їхав у машині, серце схопило так, що злякався і мусив зупинитися. Знайомий помер за кермом через серце.

Обстежився у Хмельницькому. Лікарі направили до столичного Інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова.

— Сім років тому мені тут професор Руденко робив шунтування. Операція була із зупинкою серця — з дев'ятої ранку до шостої вечора тривала. Розрізали ногу, взяли чисті шматочки вени і поставили в обхід забитих судин. Дружина говорила, що хірург, коли вийшов, тримався за стіну.

Лікарі сказали не нервувати. Тому пішов на пенсію.

— Потихеньку будував дім. У листопаді торік мені через розріз у нозі розширювали судини біля серця. Тепер лікарі розповідають, що клапан зносився на 80 відсотків. В Ізраїлі їх давно міняють без розрізу груднини за 30 тисяч євро. Дочка хотіла продати дім або квартиру. Я відмовився — не залишу внуків без житла.

Цього року Інститут імені Амосова закупив п'ять біологічних клапанів по 400 тис. грн. Для пацієнтів операція безкоштовна.

7 грудня о 10.30 під операційною чекає дружина Степана Федоровича. Питає одного з кардіохірургів про стан чоловіка.

— Знову розширювали судини. Тепер почнуть міняти клапан. Буде, як трансформер, — говорить дружина Вікторія Мелентьєва, 60 років. —  Постійно утворюються холестеринові бляшки. У його батька це було, у старшого брата. Останніми днями часто вставав уночі через серце. У п'ятницю нам подзвонили — завтра бути в Києві. Поїхав сам. Я змогла лише вчора — розривалася між роботою, дітьми і домом. Мамі 89, їсти собі не може підігріти, і дочка тільки народила.

З операційної виходить кардіохірург Євген Аксьонов. Він у костюмі зі свинцевими вставками для захисту від рентгену.

— Зараз шукають підхід до артерії, — каже. — Готують клапан. Це ніби дверцята з трьома стулками. Мають відчинитися, випустити кров і закритися. Ми через надріз артерії на стегні протягуємо на катетері клапан до серця. Між руками хірурга і серцем пацієнта — 1,5 метра. Руйнуємо зношений клапан балоном високого тиску. На його місце ставимо біологічний. Він скручується в трубочку 6 міліметрів діаметром, а в серці розправляється. З механічним клапаном це неможливо. Люди з такими все життя п'ють ліки для розрідження крові, щоб не тромбувався. З біологічним це необхідно лише півроку.

В операційній — десяток лікарів. У пультовій медики крізь скло стежать за операцією та показниками на 10 моніторах. Картинку подає рентген-апарат, що сканує тіло хворого. На окремому столі троє збирають клапан.

О 13.05 з операційної виходять усі лікарі. Залишаються двоє. Кардіолог із Манчестера — Річард Леві, який керує операцією, вивчає інформацію на моніторі. Каже англійською: "Ідеально".

— Головне позаду, операція пройшла добре, — пояснює медсестра. — Тепер зашиватимуть розріз на нозі.

У понеділок 10 грудня Степан Карагяур лежить у палаті.

— Сьогодні перевели з реанімації, — каже. — Почуваюся добре, серце не болить. Лікар сказав, що буду тут ще днів три-чотири.

×