У селищі Шампанія Звенигородського району Черкащини живуть 67 людей, серед них — 14 дітей. Населений пункт межує з селами Моринці й Шевченкове. Має одну вулицю — Пролетарську, на якій 36 будинків. Чотири з них порожні.
На в"їзді стоїть знак Шампань.
— Правильно Шампанія. Цей знак написали ще в радянські часи. У документах ми звітуємо про нього як про окреме село. Хутір приєднаний до нашої сільради, — пояснює голова села Пединівка 70-річний Аанатолій Тарануха.
У першій хаті з боку Шевченкового живе подружжя Сорок. У дворі на лавці сидить 70-річна Світлана Володимирівна, поруч стоїть її чоловік 73-річний Григорій Федорович. Їм листоноша Зінаїда Тарануха, 45 років, принесла пенсію.
— Жити нам тут харашо, — каже Григорій Сорока. — Рядом ліс. Природа гарна. Оце зараз засуха. А так опеньків багато. Ми з дружиною із Кривого Рогу. Приїхали, построїлися, то так і залишилися.
Через кілька хат під тином стоять шість білих мішків з яблуками. У дворі біля великого пенька-столика сидить 53-річний Василь Підгрушний.
— Це збиранки (яблука, що впали з дерева. — "ГПУ"). Машини з Золотоноші скуповують по 25 копійок за кілограм. Продаємо ще молоко, за літр платять по гривні. Це мислімо? Вода дорожче стоїть. Тут одні пенсіонери живуть, можу на пальцях перещитати. А молодих мало, ну дві-три сім"ї на весь хутір, — крутить цигарку.
— Василю, піди корову вижени, бо вже пора, — із хати виходить дружина 52-річна Галина Шарапова. — У череді всього п"ять корів, а раніше були в кожній хаті. Це двір моєї доньки, а ми живемо трохи далі по вулиці. Діти поїхали в Моринці на храм. Я тут три роки як оселилася. Мій чоловік раптово помер вісім років тому, прожили з ним 27 років. А цей ходив до мене хлопцем, та так і не женився. А це забрав назад. У Шампані вода в криницях висихає, бо немає дощів. Два відра витягнемо й треба чекати, доки набереться знову. Я до цього жила в Моринцях, то там води вистачає. А це і там не стає.
— А куди ви в магазин ходите? — цікавлюся.
— Оце нащот цього, то ви побеспокойтеся. Магазину в нас немає. Був кіоск, і той украли серед білого дня. По хліб їздимо або в Шевченкове, або в Моринці. Якби якась машина хоч раз на тиждень хліб привозила.
60-річна Раїса Бойко хліб випікає вдома. Запрошує до літньої кухні, в якій є піч.
— Печу раз на два тижні. У піч влазять 8 півторакілограмових хлібин, — показує круглі форми, в які накладає тісто. — У печі й борщ відрізняється від того, що звариш на плиті чи газу.
Біля одного з дворів стоять четверо пластикових відер з яблуками. Поряд табличка "Продаю ячмінь, мед". Зупиняємо машину. Із двору майже вибігає 82-річна Марія Щербак.
— Червоні 25 гривень за відро, а збиранка — 15, — каже.
— Хіба ми зараз живемо? Існуємо, — зітхає її зять 53-річний Федір Форостенко. — Раньше ходив на роботу, шоферував у колгоспі в Пединівці. Робив пасічником. А тепер забрав два гектари пайової землі, 60 соток городу — і довбемося в ній. Діти з онуками в Черкасах.
— Зять у мене добрий. Що гляне, то те і зробить. Та тільки здоров"я в нього погане. Дід три роки тому помер, а діти забрали мене сюди, — Марія Григорівна ховає коричневі від горіхових шкарлупок руки. — Виростили пшеницю, а вона по 700 рублів тонна. А скільки туди уклали труда! Я була в Черкасах в онуків. Там ковбаса — по 80 гривень. Вкуса в неї ніякого.
Автобуси "Шампаньтрансу" наймають Ані Лорак і Вєрка Сердючка
У кінці вул. Пролетарської живе Леонід Бойко, 74 роки. Він розказує історію Шампанії.
— У садибі пана Енгельгардта було кілька економій: у Моринцях, Будищах, Майданівці, Козацькому. Управителем був поляк Шампанський. У революцію господарство розібрали, а участок відійшов до Пединівки. Тоді цей хутір і назвали Шампань. У 1960-х, коли було 150-річчя з дня народження Шевченка, побудували ось цю дорогу. Нею зв"язали Шевченкове, Моринці й місто Городище. Тоді на карті написали Шампанія. От ця назва по всьому Союзу і розійшлася.
Сини Леоніда Івановича — 41-річний Олег і 36-річний Руслан мають власне підприємство "Шампаньтранс". 15 років займаються міжнародними перевезеннями. Працюють із туристичними фірмами України, Росії.
У дворі "Шампаньтрансу" стоять 10 автобусів.
— Перший списаний ПАЗ обміняли по бартеру. Віддали за нього 20 ящиків яблук і п"ять лисячих шкурок. Їздили на базар у Чернівці, Москву продавати олію, квашені яблука, цукор, насіння. Односельці возили на продаж м"ясо й сало, — розповідає Руслан. — Тепер маємо "мерседеси" й "сетри".
Хвалиться, що автобуси "Шампаньтрансу" для гастролей наймають зірки естради — Альона Вінницька, Потап і Настя Каменських, Ані Лорак, Вєрка Сердючка. Торік автобуси з Шампанії супроводжували колону машин після скасування ралі Париж–Дакар.
3 
1
Коментарі
1