Пилипко Піскурьов із Комсомольська Полтавської області з"явився на світ в таксі під лікарнею. Приймав новонародженого батько, 28-річний Владислав Піскурьов. Його 22-річна дружина Ірина не встигла до пологового будинку, в якому саме ремонтують центральний вхід.
На вулиці мінус десять, але Владислав відчиняє двері в під"їзд у шортах і майці.
— Перейми в Іри почалися о пів на четверту ранку 23 січня, — розповідає. — Вона мене розбудила й сказала: "Готовся в роддом. На роботу сьогодні не їдеш".
У вітальні Ірина прасує пелюшки — їх із молодшим сином виписали додому через 2 дні після пологів. Поруч на дивані дивиться бокс по телевізору старший син Піскурьових — 4-річний Олег.
— Я вмився, поголився, — пригадує Владислав. — Хотіли в лікарню пішки піти навпростець через лісок. Коли Олега народжувала, то так і робили. Тут хвилин 15 ходьби. Я зібрав у сумку все необхідне. А тут Іра з туалету крикнула, що в неї вже води відійшли.
Тоді Владислав викликав муніципальне таксі "056".
— Іру звів на перший поверх, передзвонив мамі, щоб Олега в дитсадок відвела. Виходжу, а Іра вперлася в лавочку й каже: "Вже поліз!". Я знову наверх — викликати "швидку". Кричу в трубку: "Рожаєм!". А там давай запитувати прізвище, адресу і ще купу всього. Дивлюся, "шашечки" замайоріли. Коричневе "деу". Водію крикнув: "Шеф, в роддом". Він добавив газу, по всіх калюжах летіли. Водія звати Льошею, а прізвища й не знаю.
У лікарні зараз ремонт, тож вхід довго шукали.
— Я до всіх дверей оббігав. Глухо. Побачив тітку на другому поверсі у вікні. Кричу, щоб носилки давали. А тут Іра закричала: "Влад, не можу. Вже голова вилізла". Я підбіг. Зняв із неї сапожки, штани. А там уже брови малюка видно. Хоп — і він у мене на руках! Закричав. Я відразу його Ірі на груди поклав, щоб дитина від тіла матері грілася. Накрив їх джинсами, куртками. Тут тільки доктор з двома тітками прийшов.
Народився в Ірини хлопчик вагою 4,2 кг, 57 см на зріст. Таксистові Владислав дав 20 грн.
— На мийні засоби, — каже. — Була думка взяти його кумом. Але візьмемо мого колегу Васю Романка. Працюємо разом з ним в Кременчуці на буровій установці "Придніпровських магістральних нафтопроводів".
Владислав Піскурьов і сам водій. Каже, що впоратися з породіллею йому допомогли знання, здобуті у Школі відповідального батьківства при пологовому відділенні міської лікарні. Цей досвід комсомольські медики запозичили в колег із Луцька.
Піскурьови вагалися, як назвати другого сина.
— 23 січня було Григорія, а 22-го — Філіпа (в РАГСі малого зареєстрували як Пилипа. — "ГПУ"), — продовжує чоловік. — Думали ще Тимуром, але в моєї мами проблеми з вимовою букви "р".
— Я хотіла назвати Давидом, — зізнається Ірина. — У нашій сім"ї всі бистро народжують, без ускладнень. Але тільки я до роддома не доїхала. Лікарі казали, що подібне в Комсомольську було 25 років тому.
Владислав та Ірина разом уже 8 років. Познайомилися на льодовому катку, коли дівчині було всього 14.
— Олег називає брата Пиріжком. Хоче ще й сестричку, — сміється Владислав. — Буде в країні все добре, то й ціла футбольна команда буде в нас.
1 
1
Коментарі
1