— Про Іловайський котел писатимуть у шкільних підручниках, — каже заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень, історик 48-річний Василь Яблонський.
"Майже всі в один момент зрозуміли: росіяни — ніякі не брати".
— Ця сторінка в нашій історії буде знаковою — нарівні з Крутами (бій під Крутами відбувся 16 січня 1918 року біля однойменної залізничної станції за 130 км від Києва. Тривав 5 год. Чотирьом тисячам російських червоногвардійців протистояли 400 київських курсантів і добровольців "Вільного козацтва". — ГПУ). Велика кількість жертв завжди сильно впливає на суспільство. Кожна країна мусить мати міфологію — давню й сучасну. На ній будується державність.
Як Іловайськ змінив перебіг війни?
— До оточення наші бійці розділили окуповану територію навпіл. Бойовиків дотискали. Вторгнення регулярної російської армії було потрясінням. Багато хто в паніці почав тікати.
Назвав би це шоковою хірургією. Наше командування зрозуміло: Нацгвардією і добровольцями, посиленими армією, війну не виграєш. Треба готуватися серйозно — підтягувати техніку, вчити солдатів. Адже маємо справу з професійними російськими військовими.
Як українці сприйняли поразку під Іловайськом?
— Частина поставилася з розумінням, бо ми тільки почали створювати армію. А чимало хто після Іловайська не сприймає ні державне керівництво, ні військове. На жаль, ніхто не застрахований від неправильних рішень. А наш генералітет, як і суспільство, був неготовий до війни.
Як той котел змінив суспільство?
— Всі усвідомили, що Росія — ворог. Раніше про це говорили тільки у вузьких колах. Після Іловайська майже всі в один момент чітко зрозуміли: росіяни — ніякі не брати. Війна триває справжня — кривава, безжалісна.
Іловайськ став відром крижаної води в спеку. Владі й військовому командуванню було важко зізнатися в тому, що сталося. Але тепер він — серед подій, що допомогли нам усвідомити себе українцями.
Наша армія перестала бути беззубою. Відбиває блокпости, займає сіру зону, повертає висоти і стратегічні позиції.
Як розповідати про Іловайський котел школярам?
— Головне — не зловживати. Ми й так занадто часто подаємо нашу історію як суцільну низку поразок. Це розвиває почуття меншовартості. Маємо акцентувати на позитивних подіях, перемогах.
Коментарі