29-річний Ілля Сагайдак 12 вересня зустрічає у своєму кабінеті в приміщенні Святошинської райдержадміністрації на просп. Перемоги, 97. У суботу весь персонал вихідний. Працюють лише робітники, які ремонтують перший поверх будівлі. Тут планують розмістити Центр з надання адміністративних послуг. Сагайдак у футболці й джинсах пересідає з-за робочого столу до столу для переговорів.
— Очолив Святошинську райадміністрацію через півроку після Майдану. Показники минулих років були вкрай невтішні. Район стабільно залишався останній за всіма напрямками і був по вуха у депресії та корупції. Процвітала система відкатів на будівництвах, ремонтах. Закривали очі на незаконну торгівлю, МАФи. Борги в комунальній сфері, в комунальних підприємствах та адміністрації сягали 70 мільйонів гривень. Блокувалися рахунки. Інфраструктура — найгірша в місті.
Люди сердиті на владу, і це можна пояснити. Кілька років поспіль киянам із владою катастрофічно не щастило. Чого тільки коштувало останнє правління "регіоналів", які за відторгнення киянами Януковича відігралися по всіх фронтах: принципово не проводили жодних капітальних ремонтів, а тільки забирали і грабували. Така ж ситуація і в підконтрольних їм монополіях. Усе це виробило в людей негативний стереотип ставлення до столичної влади.
З чого почали свою роботу?
— З аудиту. Проаналізували кожен напрямок діяльності адміністрації та підприємств. Вивчили персонал. Знайшли у системі комунальних установ близько 600 "мертвих душ". Це фіктивні люди, за яких зарплатню отримували директори. Звільнив майже всіх керівників комунальних закладів. Лишив тільки тих, хто сумлінно працював. Управлінський склад був дуже низької якості. Мені казали, що йти головою у Святошинський район — самогубство кар'єри, адже будували район часто дешевим методом, навіть труби кидали без коробів у кислі ґрунти. Зараз усе одночасно стало аварійним. Для мене це був виклик, але я його прийняв, бо це мій рідний район. Вибив найбільший за історію бюджет — 70 мільйонів гривень на капітальні видатки і ще стільки ж пішло через міські департаменти. Це в середньому вдвічі більше, ніж у інших районах. За рік відремонтовано близько 300 об'єктів районного підпорядкування. У понад 70 школах-садках замінили вікна на якісні енергозберігаючі, утеплили 15 фасадів, у 35 установах такого типу капітально відремонтували дахи. Відкрився новий садочок "Мрія", а з 1 вересня — практично нова школа №149. У вересні приймуть дітей ще два нові реконструйовані дитсадки. Це — не повний перелік наших досягнень за короткий період. Капітального ремонту в школах і садках Святошинського району не було з часів їх будівництва.
Я провів рейтингування персоналу. Підлеглі самі визначали таємним голосуванням найкращих і найгірших працівників. Вони ж знають, хто серед них здібний, а кого — тягнули, бо чийсь родич чи кум.
За рік ситуація змінилась?
— Зараз у комунальних підприємствах маємо плюс 1,5 мільйона гривень на місяць. До цього не було за що цвях купити. Придбали інвентар, обладнання, запустили аварійну службу з трьома новими автомобілями "Фіат Добло" — їх купили на аукціоні за невеликі гроші. Перед тим були іржаві "газельки", які орендували в незрозумілих осіб за завищеними цінами. Розірвали договори з ними. Тільки на паливі економимо 600 тисяч гривень на рік, що окупить ці авто за 10 місяців (три машини купили за 480 тисяч. — "ГПУ"). Повністю екіпірували працівників комунальних служб, погасили їм заборгованість із зарплат. Навіть запровадили премії. Працівники аварійної служби отримують 5 тисяч гривень зарплати. Працюючи понаднормово, мають можливість заробити до 10 тисяч гривень. Це достойна винагорода. Раніше і мріяти про таке не могли.
Як контролюєте виконання роботи?
— Маю 10 контрольних груп, які не працюють в адміністрації — колишні колеги, люди, яким довіряю. Компенсую їм витрати. Вони автомобілями об'їжджають вказані об'єкти. Гарно спрацювали в хуртовину минулої зими. Моніторили, як комунальники розчищали сніг. На нараді чиновники запевняли, що все ідеально. Насправді 70 відсотків території були не прибрані. Багатьом виніс догану, декого звільнив. Те саме стосувалось ремонтів. Спершу майже всі крали труби або міняли старі зношені на такі ж старі, інколи навіть хомути не ставили, і хотіли видати це за капітальний ремонт. Підрядні організації, що працювали з бюджетом, звикли красти. Головне — прикритись від контрольних органів. З деякими підрядними організаціями доводилось розривати договори через суд. Ми повністю змінили підхід і вимоги стали жорсткими, а контроль — дуже прискіпливий, тому зараз у Святошинському районі багато підрядників не хочуть працювати, бо заробити, як раніше, не вийде, потрібно робити якісно і в повному обсязі.
Що буде на першому поверсі адміністрації після ремонту?
— Центр з надання адміністративних послуг. Раніше всі, хто надавав послуги, сиділи по кабінетах у різних куточках району, у кожного свої години прийому, всі такі "поважні", що аж на поріг страшно стати. Прийдеш, а там мляве обслуговування, можуть нахамити. Ми ж зробимо, щоб усе було прозоро, в одному місці. Щоб не лише сервіс, а й дизайн приміщення був сучасний. Для цього знайшов молодих дизайнерів, які погодились безкоштовно подарувати району свій проект та супровід. Для них це — реклама студії та почесний патріотичний обов'язок. Молодь працює з ентузіазмом уже чотири місяці. До 1 жовтня маємо відкрити сучасний центр. Там буде також гральна кімната, де відвідувачі можуть на деякий час залишити дітей. Врахуємо потреби інвалідів.
З якими труднощами стикаєтесь?
— Проблеми скрізь у столиці однакові: зношена інфраструктура, енергоефективність у школах і садках, незаконні будівництва, благоустрій.
Що скажите про МАФи?
— Є міф, що МАФи — це малий бізнес. Та насправді — це великі монополії, і ставили МАФи завжди можновладці та їхні родичі. Це — мафія, що корінням вросла у владу.
У столиці близько 10 основних монополістів-кіоскерів. Вони утворили псевдоасоціацію підприємців. Та насправді за ними стоять впливові люди, які їх кришують. Це спадок минулого. Боротьбу з МАФами ускладнює й те, що їхні власники встигли через суд узаконити багато кіосків або навіть отримати землю в оренду.
Як боретеся з незаконним будівництвом?
— Незаконні будівництва розпочинають тихенько, часто вночі. Наганяють техніку, виривають котлован, потім — зводять будинок. Згодом через якийсь райсуд узаконюють будівництво, а квартири швидко розпродають за низькою ціною. Роблять це без будь-якого проекту, належної документації. І немає гарантії, що воно через рік не розвалиться. Наприклад, на вулиці Олевській набудували "монстрів" впритул до сусідніх будинків. Одна з висоток взагалі не має жодного документа, "висить у повітрі", а квартири вже продані. Інвесторів не здивувала низька ціна — зізнаються, що деякі квартири коштували по 10 тисяч доларів. Тепер вони приходять під адміністрацію й вимагають "дайте добудувати, нам немає де жити". Розумію, що треба покласти край таким самозахопленням, і водночас шкода людей. За різними підрахунками, в Києві близько 10 тисяч ошуканих забудовниками інвесторів.
Ми діємо миттєво і нестандартно, бо повноважень, на жаль, не вистачає. Тільки з'являється сигнал про новий котлован — зариваємо своїми силами, бо якщо звести хоч один поверх, ситуація перейде в іншу площину. Ми цього не допускаємо.
Громадські активісти охоче йдуть на контакт?
— На жаль, є чимало псевдоактивістів. Бандити раніше були в чорних шкіряних куртках, бритоголові. Зараз приїжджаємо на скандальну забудову, а до нас виходить організація з шевронами "Майдан" у військовій формі. Виглядають як з фронту привезли. Дивлюсь, а це ті самі рекетири, які ще пару років тому ходили у шкірянках і били людей кастетами.
Зараз такими організаціями багато спекулюють. Буває, навіть ті, що добре себе зарекомендували і на слуху, приїжджають за певні суми захищати незаконні кіоски і забудови.
Скільки таке коштує?
— Залежить від об'єктів. У нас був великий конфлікт під мостом Святошин. Там стояли близько 50 кіосків, пройти неможливо. Першого разу нам колеса порізали. Потім мене ці торговці закрили у будівлі адміністрації, був шалений тиск. Приїхали вдруге — нас "патріоти" уже чекають. Потім мені повідомили: їхній виїзд коштував великих грошей. Можна сказати, нас врятувало, що вони не чекали, що будемо послідовно щодня пробувати знести, і останню акцію вони не проплатили. Тепер прохід до площі Героїв Бреста став цивілізований.
Вам пропонували хабар за повернення кіосків?
— Я — відкрита людина і не буду приховувати: натякали на 100 тисяч гривень на місяць! Це був для них ласий шматок. Але, як бачите, у них не вийшло. Потім почалися "дружні" дзвінки з різних структур, мені казали "Ну, ты понимаешь, надо же". Та я принципово ніколи не піду на це, для мене це — дикість. І я знаю, що через принциповість маю багато ворогів, яким я відмовив та яким завдав великих збитків. Ви тільки порахуйте: за час моєї роботи у владі ми демонтували близько тисячі МАФів, у Святошині — близько 600. Якщо в середньому оренда МАФу — 7 тисяч гривень, то збитки мафії за місяць від цього становлять до 7 мільйонів гривень! Тому і роблять усе, щоб помститися мені.
Погрози були?
— Постійно. Після Майдану звільняли від базару станцію метро Золоті ворота. До мене приїхав кавказець білим "Мерседесом" за 200 тисяч доларів. Каже: я знайду момент і вколю тебе голкою зі СНІДом. Такого багато. Інколи під адміністрацією делегації чекали. Але мене цим не злякати. Навпаки, це переконує, що ми маємо зробити все, аби звільнити район від бандитів і перевертнів. Навіть коли були дуже буремні події, друзі супроводжували мене додому, бо ситуації були різні. Звертатись кудись немає сенсу. Бо кримінал у нас — це вертикально-інтегрований холдинг. І з тебе просто посміються, що ти — дурник, побіжиш скаржитись керівникам цього холдингу. Але зламати нас не вдалось, і ми впевнено посідаємо перше місце в Києві за кількістю демонтованих кіосків.
Який ефект від демонтажу для міста?
— Збитки від МАФів — колосальні. Офіційно там зареєстровані суб'єкти підприємницької діяльності, які, в кращому випадку, платять 200 гривень на місяць соціального внеску. Але здебільшого і цього не платять, бо все нелегально і все йде чорним налом. Звичайний кіоск витрачає електроенергії на 5 тисяч гривень за місяць. Шаурма — до 15 тисяч. Звісно ж, домовляються з корумпованими спеціалістами енергетичних монополій. Ті за 2–3 тисячі гривень прокладають кабель до сусіднього будинку або на стовпи електроосвітлення. От і виходить, що платять за них жителі або бюджет міста, в кінцевому рахунку — кожен із нас. Збитки держави шалені!
Ви розпочали програму "Динамік Урбан Калче Київ". Що це?
— Я отримав район депресивний, архітектурно бідний. Забудова 1960–1970-х. Скрізь — промислові зони. Немає досі жодного кінотеатру чи достойного торгового центру на весь район. Коли займався інвестиціями, доводилось багато подорожувати. Подобалося, що спальні квартали в цивілізованих країнах — особливі, самодостатні, комфортні й цікаві. Зрозумів тоді: наш район є полотном, яке можна зробити мистецтвом і в одну мить перетворити на красу.
Як і будь-який проект, район має отримати свою концепцію розвитку. Відповісти на запитання: хто ми? які сильні та слабкі сторони? куди рухаємось і що хочемо отримати? Ми обрали концепцію нового креативного простору в поєднанні із збереженням природної зелені та екології. Ми розбили п'ять скверів і парків, ще за п'ять візьмемося найближчим часом. Встановили багато цікавих скульптур та інсталяцій. Найкращі у світі художники перетворюють страшні сірі стіни на яскраві витвори мистецтва. І все це — без жодної копійки з бюджету. Я впевнений, це дасть не тільки естетичний та соціальний ефект, а й приведе до зростання іміджу району. У свою чергу, економічний ефект — не забариться.
Якщо просто скажемо інвестору: приходь до нас — він не прийде. Вирішили: передусім треба показати, що ми змінилися, що ми — цікаві, тоді на нас звернуть увагу.
Яка ідея в основі цього проекту?
— Сказали художникам — робити тільки позитивні речі, не зображати трагедію, боротьбу чи проблеми. Паралельно встановлювали інсталяції — гігантську прищіпку, очі на деревах, лаву-рогатку, портал й інші цікаві скульптури. Я хочу, щоб дивлячись на вуличне мистецтво, у жителів покращувався настрій, щоб задумались про ідею. Певним чином ми формуємо патріотизм до рідного району. Зі створенням муралів і скульптур люди стали ідентифікувати себе — це там, де в мене ластівки чи прищіпка. Хочу, щоб про Святошин казали — "мистецький район". До зими зробимо ще сім муралів і розписаних будівель. Наступного року навесні-влітку проведемо арт-фестиваль. Вже маємо підтвердження від близько 50 художників і скульпторів з усього світу, що вони приїдуть зробити наш район цікавим, а відповідно — престижним.
Планую, щоб у районі проводились екскурсії. Скоро в мережі з'явиться екскурсійний маршрут. Виявилось, що у світі є аналоги, наприклад раніше найзанедбаніший район у Парижі. Така ж промзона і депресивний "спальник". Мер запросив митців, які розписали і змінили його. Там тепер — галерея просто неба. Район розквітнув на очах. З'явився престиж, підтягнулась інфраструктура, знизився рівень злочинності, а отже, зріс комфорт мешканців. Це змінює сприйняття світу людьми, а району — інвесторами. І дає позитивний економічний ефект.
Скрізь, де робимо мурали, підтягуємо інфраструктуру — створюємо сквери, дитячі та спортивні майданчики. Я прожив усе життя на вулиці Феодори Пушиної в Святошині. Там не було місця для тренування. Доводилось ходити на шкільний майданчик, де два куці турніки. У спортклуб — дорого і не всі можуть. Вирішив започаткувати в районі програму спортивних залів просто неба. Це не турнік-бруси, а професійні тренажери. Почали їх ставити у скверах і парках, на великих подвір'ях. Розбили район на сектори, щоб кожна людина щонайбільше за кілометр мала такий зал. У кожному такому залі будуть проводити безкоштовні тренування. Я знайшов тренерів-волонтерів, яким не складно раз на тиждень потренувати охочих. Вже почали, і ефект мене тішить. Головне — дати людям альтернативу алкоголю, тютюну й наркотикам. Ми власним прикладом заохочуємо змінити спосіб життя і стати здоровою нацією.
70 мільйонів гривень бюджету отримала Святошинська районна адміністрація під керівництвом Іллі Сагайдака. Іншим районам виділили до 25 млн грн.
1000 несанкціонованих кіосків зніс Ілля Сагайдак у Києві. У Шевченківському районі прибрали 400, у Святошинському — 600.
Щоранку пішки долає п'ять кілометрів
Ілля Сагайдак, голова Святошинської районної держадміністрації Києва, корінний киянин. Батько — інженер, мати — лікар. Закінчив економічний факультет Національного університету ім. Тараса Шевченка за спеціальністю "фінанси". Кандидат економічних наук. Працювати почав 18-річним — молодшим бухгалтером. Із 2009-го займається фінансами та залученням інвестицій. Працював у міжнародних компаніях. Був фінансовим контролером компанії "Нестле", відповідав за інвестиції. На посаді директора інвестиційного банку "Фенікс Капітал" залучав кошти в агропромисловий комплекс, теплову енергетику, готельно-ресторанну галузь, медіа. 2012 року навчався в Гарвардській бізнес-школі за програмою фінансового менеджменту.
Брав активну участь у подіях на Майдані.
Від березня 2014-го — перший заступник голови Шевченківської районної держадміністрації Києва.
Із вересня 2014 року — голова Святошинської райдержадміністрації столиці.
Автор 23 наукових праць. Вільно володіє англійською, іспанською та італійською мовами.
Одружений. Має доньку.
Двічі на тиждень відвідує тренажерний зал, щоранку проходить 5 км. Відпочиває, займаючись спортом. Любить відкривати в собі нові здібності та вміння.
Має алергію на собачу шерсть, тому вдома тримає кішку породи британська прямовуха.
5 
1
Коментарі