До України почали прибувати хасиди-паломники. Вони їдуть на могилу свого духовного лідера Рабі Нахмана в місто Умань на Черкащині. Там 17-18 вересня святкуватимуть єврейський Новий рік — Рош га-Шана.
— Новий рік для нас — це як Судний день. Бог підраховує, що кожен зробив, хорошого і поганого. А цадик Нахман — він ніби наш адвокат. За життя обіцяв допомагати тим, хто приїде на його могилу, — пояснює англійською 24-річний Шауль у білій сорочці та капі. Він прилетів із Нью-Йорка, де працює механіком. На виході з терміналу "B" в аеропорту "Бориспіль" 11 вересня п'є кока-колу.
Звідти виходять хасиди в чорних капелюхах і сюртуках, везуть на візках валізи та дітей.
— Шалом! — усміхаються одне до одного.
Тамір з Ізраїлю чекає на родичів у приміщенні терміналу. Прибув напередодні.
— Я здесь уже пятый раз, но Украину так и не видел — только Умань и "Борисполь", — говорить з акцентом. — У 2 роки з родиною переїхав з Азербайджану до Ізраїлю. Рабин обіцяв, що як хто приїде на могилу, скаже 10 псалмів і пожертвує якусь копійку жебраку — то рабин буде старатися йому допомагати з того світу. Дехто везе з собою в Умань м'ясо. У вас воно теж є, але у нас тварин і птиць убивають особливим способом — одразу. Вона не має відчути болю, інакше її не можна їсти.
На вулиці за кілька метрів від виходу стоїть група паломників, зокрема троє дітей. До них підбігає чоловік років 25 у смугастому светрі. Говорить гучно, вимахує руками.
— Фіфтін піпл? Ноу проблем! Я тебе даю мінімал прайс — твенті файв бакс ван персон! Гуд бас — "мерседес", гуд драйвер! Ту чилдрен — ван персон! Кам! — просить по 25 доларів із кожної людини, двох дітей рахує за одного пасажира. Обіцяє хороший автобус і доброго водія.
Веде хасидів на стоянку за 100 м від терміналу. Ламаною англійською просить їх зачекати на місці для інвалідів.
— Там поліцейські хочуть грошей, — показує на термінал.
— Йє! — кивають прибулі.
Чоловік по мобільному пояснює комусь, куди їхати. За 5 хв. під'їжджає білий мікроавтобус. Паломники починають вантажити до нього валізи.
Підходить міліціонер зі списками.
— Ніхто не їде! — заперечно махає руками хасидам.
— Почему? — питає один з них із сильним акцентом.
— Нєту документів!
Приїжджі кивають, починають витягати речі.
— Гендиректор аеропорту заборонив працювати неофіційним перевізникам. Офіційно хасидів возять по 20 доларів, — говорить правоохоронець. Називається Олександром. — Директор не хоче потіряти репутацію. Бо інші таксисти довезуть до Білої Церкви, висадять попісяти і втечуть. Якщо є в людини ліцензія — хай їздить.
— А у меня есть лицензия на перевозку! — підходить водій мікроавтобуса.
— То що ж ви мовчите? Але плюс до цього кожен перевізник подавав документи до аеропорту на акредитацію. Ось у мене список, — показує міліціонер.
Чоловік у светрі відходить із ним убік на кілька метрів.
— Та нащо мені із-за 20 доларів, щоб мене неділю ї...али! Мені зарплату держава платить! — лунає голос правоохоронця.
Хасиди їдуть іншим автобусом.
2 
1
Коментарі
1