Узимку за високої вологості в хмарах утворюються сніжинки. Мікроскопічні краплі води примерзають до частинок пилу. Утворюються кристали льоду, які падають і обростають вологою із повітря.
Фізик 56-річний Михайло Синицький із Дніпропетровська понад 30 років досліджує замерзлу воду.
— Молекула води так побудована, що при замерзанні може утворювати кути між променями кристала 60 і 120 градусів. Тому сніжинка зазвичай має форму шестикутника. У повітрі кінці кутів трохи тануть, на них осідає нова волога. Завдяки цьому утворюється схожий на зірку симетричний візерунок. Доведено, що у природі немає двох однакових сніжинок. Вважають, що їх варіантів більше, ніж атомів у Всесвіті.
Сніжинки білі, бо на 95% складаються із повітря. Через те дуже легкі, повільно падають, обертаються. Зазвичай мають розмір не більше півсантиметра у діаметрі, важать 0,003–0,004 г. Коли випадає багато снігу за невеликого морозу, можуть утворюватися великі кристали.
— Сніжинка у вигляді зірки — це лише один із видів снігу. Кристали замерзлих крапель також нагадують пластинки, голки, різні стовпчики. Коли вони починають танути і знову підмерзати, то перетворюються на шматочки льоду, граду або дрібну сніжну крупку.
За температури нижче
-2...5°С сніг починає рипіти під ногами. Учені вважають, це тому, що кристали снігу ламаються або труться. На початку минулого століття за рипінням визначали погоду на наступний день. Що різкіший був звук при натисканні на сніг, то лютіші морози мали бути. Якщо сніг рипів глухо — чекали на відлигу.
— Форма та візерунок сніжинок залежать від морозу. Вони також по-різному риплять. Лапатий сніг майже не має звуку. Зате він легко утворює льодову кірку.













Коментарі