51-річний Михайло Кенез із села Дунковиця Іршавського району Закарпаття тримає стадо диких свиней. 28 тварин живуть за селом на огородженій території у 12 га. Серед них є ручна самка.
— Маргоша тримається окремо від стада, — розповідає Михайло Кенез. Одягає високі гумові чоботи і запрошує сісти на підводу. Їдемо до вольєра.
За десяток метрів показалася самка Маргоша. Гладка тварина їсть із землі качани кукурудзи. Побачивши на возі господаря, наближається. Рухаємося в бік лісу. Маргоша весь час тримається біля підводи.
— Розводити кабанів вирішив 2003 року, — говорить чоловік. — Тоді на селі якраз пішла реформа аграрного комплексу: ділили паї. Селяни масово забирали їх і казали: "Беру землю собі, й най на ній хоч дикі кабани пасуться". Тоді я собі подумав: а чому б і направду не розводити кабанів? Пізніше дізнався, що їх поголів"я на Закарпатті зменшується. Це стало приводом до відродження популяції. Згодом побудував біля ферми вісім дерев"яних будинків і заходився розвивати зелений туризм.
Перших 12 кабанів Кенез придбав на Львівщині по 2,5 тис. грн. Тепер доросла тварина коштує 4 тис. грн.
Годує господар худобу кукурудзою, ячменем, вівсом.
— Кормлю їх лише взимку. Влітку кабани риють землю, пасуть траву. Зерном тільки трохи підгодовую. За минулий рік витратив на 25 тонн кормів 35 тисяч гривень.
Кабан буде атакувати тоді, коли поранений
Під лісом чоловік зіскакує з підводи.
— Зачекайте, — шепоче. Підкрадається до кущів. — Є перший виводок — п"ять штук! — сплескує в долоні. Виймає з-під гілок порося. Потримавши в руках, повертає у кубло. — Треба звідси їхати, бо якщо стара самка помітить, що ми чіпали мале, буде нас атакувати. Тепер сезон на опорос — невдовзі всі приведуть малих. Зазвичай народжують по 12–14 свинок.
Їдемо далі. Біля огорожі коло дерев видніється стадо кабанів. Наполохані тварини кидаються навтьоки.
— Вони бояться — нізащо б у руки не далися. Кабан буде атакувати тільки тоді, коли він поранений або якщо має молодняк. А от Маргоша на них зовсім не схожа. З рештою свиней неяводиться, але коли настає сезон любощів, то від уваги самців не відмовляється.
Маргоша підходить до чоловіка, лягає на землю, лащиться.
— Купив її торік у Виноградівському районі за 950 доларів, — гладить по щетині. — Господар упіймав її маленькою і приручив. Коли виросла, хотів відпустити до лісу, та я перекупив. Маргоша схожа на собаку: дуже довірлива. Скоро буде пороситися, а восени маленьких можна буде продавати.
1 
1
Коментарі