На околиці села Комарів Вінницького району виросла груша у формі хреста. Тоненький покручений стовбур на висоті близько 2 м має дві гілки, які розташувалися одна навпроти одної. Ростуть паралельно до землі. Унизу ще одна гілка, яка нагадує перетинку у православному хресті. Жінки із села обгородили грушу і повісили на ній рушник.
— Через це дерево всі жінки в церкві пересварилися, — розказує чоловік, що йде від траси центральною вулицею. — Одні кажуть, що то знак Божий, а другі сміються, ідолопоклонниками їх називають. Батюшка дерево не освячував і навіть не ходив до нього.
48-річна Любов Кухарчук згрібає листя перед хатою. Погоджується показати грушу, веде до дороги.
— На в'їзді біля кожного села люди хрести ставлять, — каже. — А біля нашого немає. То якась надприродна сила вирішила нам по-своєму хрест поставити. Те місце особливе. Ніби дорога пряма і видимість хороша, а щороку там люди гинуть. Сама воджу машину, то кілька разів ледь в аварію не потрапляла. Дивишся — ніби чисто, і раптом машина звідкись вискакує. Уже й знаки попереджувальні ставили, і даїшників лишали чергувати. Нічого не помагає.
Відрізок дороги між селом Комарів і селищем Вороновиця в обласній Державтоінспекції занесли до переліку місць концентрації дорожньо-транспортних пригод. Обабіч до дерев прив'язані штучні квіти і вінки в пам'ять про загиблих.
— Першою деревце побачила Люба Томчук, коли корів пасла. Але не надала цьому значення. Уже потім, коли дерево стало їй снитися, розказала сусідкам.
Любов Томчук виходить із хати в робочій куртці, закутана в хустку.
— Дерево у сні кликало до себе. І я точно знала, що воно має властивість зцілювати людей. Прокинулася з думкою, що треба бігти і розказати в селі про чудо. Але почала розповідати, то одні люди мені повірили, а інші засміяли. Другий раз дерево мені приснилося в такому сіянії, як ото в дитячих казках малюють. Після цього я стала частіше приходити на це місце. Принесла додому листочків із груші. Поклала їх біля ікони. У хаті стало спокійніше і затишніше, з чоловіком не сварюся.
Любов Кухарчук каже, що колись на тому місці, де виросла груша, була церква:
— Мені бабуся розповідала. Старий храм на мочарах стояв, тому фундамент став просідати. Церква пішла під землю. Бабуся казала, на Великдень на тому місці дзвін чути.
1 
1
Коментарі