— Серед мисливців чорно-бурий лис — трофей рідкісний і цінний, — каже голова Тальнівського районного товариства мисливців і рибалок Черкаської області 56-річний Іван Решетник. — Не знаю, чого в родині червоних лисів раптом народжується чорно-буре лисеня. Мабуть, таке і в людей буває, коли в білих батьків народжується темношкіре дитя.
Одразу важко визначити, що лисеня стане чорнобуркою. Його шерсть лише трохи темніша, ніж у решти дитинчат. Ближче до осені сірих і чорних шерстинок більшає.
— Варто одному чорно-бурому лису появитися в самиці, як потім такі ж лисенята народжуються у другому й наступних поколіннях. Зустріти чорнобурок в Україні майже неможливо. Може, у Карпатах і на Поліссі більше шансів побачити. Але вкрай складно, це ж не Сибір.
У чорно-бурих лисиць чорний колір шерсті переважає над жовтим. У сріблясто-сірих, яких розводять на хутро, є здебільшого чорний пігмент. Срібна шерсть у чорно-бурих лисиць росте лише на спині й шиї. На кінчику хвоста — біла. Відтінки шерсті бувають різні: від коричневої до синьо-чорної. Рудих шерстинок у чорнобурок не буває.
— Чорно-бурі лиси трохи більші від звичайних рудих. Довжина тіла сягає 80 сантиметрів, вага — близько 7 кілограмів. Раціон чорно-бурих лисиць різноманітніший. На волі їдять яблука, груші, малину. Також — рибу, жаб, комах. Можуть нападати на дитинчат косулі. Але основний харч — миші. Восени через нестачу їжі площа їх полювання збільшується. Навесні живуть у норах завглибшки 1–3 метри. Узимку чорнобурка під землю не йде. Умощується спати просто на снігу.
Статева зрілість у чорно-бурих лисиць настає в 9 місяців. Гін триває з середини січня до середини березня. Наприкінці зими шерсть тьмяніє. Молоді самиці народжують трьох-п'ятьох лисенят, а старі — до семи. Вага кожного при народженні — до 100 г. Лисенята з'являються на світ сліпими. Прозрівають на 10–12-й день. За тиждень починають вилазити з нори. Молоко смокчуть 1,5 місяця.
У звірогосподарстві біля села Мошни Черкаського району розводять сріблясто-чорних лисиць.
— Зараз тримаємо 25 пар. Приплід цього року невеликий — четверо лисенят на пару, — каже зоотехнік 39-річна Вікторія Міхед. — Із 15 січня почнеться гін. Самиці аби з яким лисом спаровуватися не будуть. Старанно добирають собі пару. Під час гону люблять тишу. Якщо ходити повз їхні клітки — не спаруються нізащо. Даємо їм у цю пору яйця, молоко. Якщо неякісно годувати, можуть трапитися викидні. Самиць, які не дали потомства, відправляємо на забій.
У руки звір не дається.
— Песця, — показує на клітку, — можна взяти. А лиса — Боже збав. Кусатиметься. Лисенята починають смоктати материнське молоко через півгодини після народження. Дорослих чорнобурок годуємо вареною свининою. Додаємо буряки, картоплю, капусту й дерть, та робимо кормовий фарш. Тримаємо тварин до п'яти років. За ними доглядають наші ветеринари. Хворіють в основному чесоткою й чумкою. У дикій природі найперша хвороба — сказ.
1 
1
Коментарі