На околиці Луцька в середній школі N16 створили перший в Україні циганський клас. 22 січня за парти сіли 17 учнів із багатодітних малозабезпечених сімей ромів, віком від шести до 15 років.
Жоден із них не вміє ні читати, ні писати. Тому всі навчатимуться за програмою першого класу. Їм куплять шкільну і спортивну форми. Тричі на день годуватимуть за кошти міськради, яка виділила на утримання класу 52 тис. грн.
На сходах школи наздоганяю циганку з розпущеною косою, у довгій спідниці й шкірянці поверх теплого светра. За жінкою дріботять троє замурзаних дітей.
— У мене 12 діток, — каже 35-річна Фатіма Виряг. — Дякую властям, що зробили наш циганський клас. Воно лучче, коли всі одинакові. Моя старша дочка раніше тікала зі школи. Каже, діти толкаються і прозиваються. Не хочуть сидіти за одною партою. А свої ніколи в жизні не обідять.
У шкільному коридорі гамірно. Діти з цікавістю розглядають нових учнів, які строєм ідуть з уроку фізкультури. Для них облаштували окремий клас у кінці коридору. Там зробили ремонт, поставили нові парти і меблі. На стіні почепили прапор ромів — на синьо-зеленому тлі червоне колесо від воза. Воно є оберегом циганів. Поряд на гвіздку висить ще один талісман — гартована підкова. Вчителька Наталя Гнатюк, 24 роки, заводить дітей до кабінету.
— Гута, Саїда, Зоріна, Едуард, — на ходу перераховує школярів. — Сьогодні буде ще три уроки: математика, письмо і співи. Потім займатимемося в групі продовженого дня.
Міськрада виділила на утримання класу 52 тисячі гривень
Педагоги сподіваються до весни навчити кожного читати й писати. Рахувати вони вміють, бо змалку мають справу з грошима. Один урок на тиждень виділений для вивчення історії ромів, національної культури та звичаїв.
На перерві із задньої парти спостерігаю за дітьми. На кожному бідненьке вбрання. З усіх виділяється 15-річна Вікторія Бузна. На пальцях срібні персні, у вухах масивні сережки. Довга груба спідниця, як у дорослих циганок.
— Чого вилупився на дєвочек, може вийдем? — шарпає мене за рукав коротко стрижений 13-річний Михайло Козловський. — Не бійся, нам директор запретив битися.
Першого ж дня у школі циганчата встигли побуцатися з іншими хлопцями. Тому тепер на перерві за порядком стежать черговий викладач із двома учнями. У їдальні ромський клас харчується гуртом за окремими столами. Так само в роздягальні їм виділили окремий відділ.
— Це не якась дискримінація, а профілактика конфліктів, — пояснює директор школи Василь Троцький, 43 роки. — Ніхто сторонній у школу не зайде. Якщо батьки хочуть бачити дітей, то нехай викликають на вулицю. Товариші та друзі — лише за межами закладу. Щоб не заважали навчанню.
Циганський клас створили на засадах експерименту. Учителі кажуть, що для повноцінного навчання і харчування дітей із багатодітних малозабезпечених сімей ромів потрібен спеціалізований інтернат. Наступного року він може з"явитися в селі Крупа Луцького району.
— На Волині проживає близько п"яти тисяч ромів. У кожній родині по 9–12 дітей. 90 відсотків із них — неписьменні. Торік ми мали можливість направити кількох дітей до Волинського держуніверситету на безплатне пільгове навчання. Але в цілій області не знайшли жодного хлопця чи дівчини, які би закінчили повних 7–8 класів, — каже Сергій Григориченко, 50 років, голова обласного об"єднання ромів "Терне Рома".
Роми не ходять до звичайних шкіл
На Закарпатті, де ромів проживає найбільше, дві школи для них відкрили в Ужгороді. Ще по одній у райцентрах — Мукачевому, Береговому, Рахові та Сваляві. Офіційно циган у регіоні нараховується 13 тис., насправді ж їх там удвічі більше.
— Ромські діти до звичайних шкіл не ходять, бо там немає романології. Викладають українською, а її не всі розуміють, — пояснює Адам Йосип, голова правління національно-культурного товариства циган Закарпаття "Рома".
Україномовні цигани вважають його своїм бароном.
Галина ОСТАПОВЕЦЬ
10 
1
Коментарі
1