— На війну нас поїхало четверо — три рідних брати й один двоюрідний, — говорить 37-річний доброволець Олег Мартинов. — Спочатку стояли на блокпостах в районі Мар'їнки Донецької області.
Усі четверо — жителі міста Дніпра. Пішли в підрозділ Українського добровольчого корпусу "Правий сектор".
— Молодшого Олександра ми спочатку не хотіли брати, — каже рідний брат Андрій Мартинов, 35 років. — Потрібно, щоб хтось залишався біля мами. Бо вона дуже нервувала. Але він настільки був активний і вперто стояв на своєму: "Ви на війну, я з вами".
Троє братів Мартинових у складі тактичної групи 12 серпня 2014 року виїхали в напрямку Донецька. Мали обміняти чотирьох російських полонених на вбитого добровольця.
— Ми не знали деталей операції — просто була команда супроводжувати полонених, — говорить Олег. — Із собою мали тільки автомати. Бронежилетів не було, їхали не воювати, а провести обмін. Попереду на автомобілі "Нива" супроводжував командир групи з двома бійцями. Всі інші в автобусі.
Колону перепинили на блокпосту на об'їзній дорозі Донецька поблизу залізничної станції Мандрикине.
— Під'їхали до блокпоста з назвою "Гамалія", — розповідає Олег Мартинов. — На ньому не було ніяких розпізнавальних знаків — навіть прапора. Тільки порівнялися — по нас відкрили ураганний автоматний вогонь. — Пролунала команда "лежати". Побачили, що наш водій важко поранений. Він намагається гальмувати, проте ноги його не слухаються.
Загинули десять бійців у автобусі. Серед них наймолодший брат Мартинов — 29-річний Олександр. Вижили троє — Олег і Андрій Мартинови та командир тактичної групи Марлен Місіратов. Потрапили в полон.
— Нас накрили таким вогнем, що й голову не можна було висунути, — говорить Андрій. — Через вибухи не розумів, що відбувається. Полонені сиділи зв'язаними на задньому сидінні. Загинули від рук своїх же. Тільки одному з цієї четвірки вдалося врятуватися.
Бійці спробували відстрілюватися через вікна. По автобусу вистрелили з гранатомета.
— Я знепритомнів. Прийшов до тями, уже лежачи на вулиці, — згадує Андрій Мартинов. — Якийсь виродок із пістолета мені прострелив ногу, почав кричати: "Або ти сам повзеш в автомобіль, або я тебе тут уб'ю".
— Я прийшов до тями теж на вулиці, коли з мене знімали взуття, ремінь, форму. У нас все нове було, а ці стерв'ятники все рвали, — каже Олег. — Поруч лежав убитий Олександр, Андрій був непритомний. Коли тягнули до машини, то розпитували звідки, з якого підрозділу. Зразу ж з'явилася велика кількість російських журналістів. Вони все знімали на відео. Що ще більше підтверджує думку, що нас там чекали. Вони знали, що ми їдемо до них.
Мартинових кинули в підвал у будівлі колишнього управління служби безпеки в Донецькій області.
— Пресували психологічно, фізично майже не чіпали. Ми й так були напівмертві, — говорить Олег. — Часто запитували, чому ми прийшли сюди. Доводилося відповідати, що не хочемо, щоб така бійня відбувалася на нашій Дніпропетровщині. Говорили, що, можливо, розстріляють, проте пізніше все ж повідомили, що мінятимуть. А потім казали, що нам все рівно не жити: нас свої ж "грохнуть".
Братів обміняли 22 серпня 2014-го. Андрія Мартинова відвезли на лікування в Естонію. Він рік учився ходити.
— Нам видали в обласній адміністрації посвідчення учасника Антитерористичної операції, — розповідає Андрій. — Проте пільг нам ніяких не дають. В соцзабезі кажуть, що цього недостатньо. Тому рятуємося самі.
Двоюрідний брат продовжує воювати.
Спробували відрубати руку шаблею
— Я відчував інтуїтивно, що там засада, проте вів людей до кінця, — говорить командир групи 38-річний Марлен Місіратов, має позивний "Татарин". — У перші хвилини мене поранило. Я вколов собі знеболювальне та продовжував відстрілюватися. Спробував підірватися гранатою. Проте вона не вбила, а тільки розірвала руку. Я виключився.
— Опритомнів від того, що якийсь осетин пробував шаблею відрубати мені руку. На щастя, не зміг перерубати кістку, — каже Марлен Місіратов. — Ставили під стінку й стріляли поверх голови, щоб зламати бойовий дух. Чеченці вимагали стратити, щоб показати мусульманам, що їхати на Донбас не потрібно.
"Татарина" з двома "правосєками" й одним армійським підполковником обміняли на 12 бойовиків і російського майора.
3 
1
Коментарі