Бориса Олійника висунули на здобуття Нобелівської премії

Національна академія наук висунула київського поета 76-річного Бориса Олійника на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури.

— Я звертався до академії наук із цією ініціативою, — розповідає професор інституту філології Київського університету ім. Шевченка 55-річний Павло Рудяков. — Листа до Нобелівського комітету надіслали минулого четверга в двох варіантах — англійською і шведською. В ньому виклали свої уявлення про особливості, високий рівень і якість поезії Бориса Олійника, які дозволяють йому конкурувати з іншими претендентами на здобуття Нобелівської премії. Листа підписав президент Академії наук Борис Патон. Бориса Олійника повідомили про це, коли робили перші кроки. Він поставився з гумором: "Хлопці, у вас же є робота. Нею і займайтеся". Згодом зверталися до нього напівофіційно. Він сказав: "Українська література давно заслужила мати свого нобелівського лауреата. У нас є прекрасна поетеса Ліна Костенко. Її й висувайте. Тоді я вас підтримаю".

— Борис Ілліч цілком гідний такої нагороди, — каже 63-річний Віктор Бурбела, учений секретар відділу літератури, мови і мистецтвознавства НАН. — Він — живий класик. Входить до п'ятірки найкращих поетів-сучасників разом із Ліною Костенко, Іваном Драчем і Дмитром Павличком.

Борис Олійник на дзвінки не відповідає.

— Він зараз у лікарні, наприкінці тижня його мають виписати, — говорить телефоном дружина. — Офіційно про подання на здобуття Нобелівської премії нас ніхто не повідомляв.

Цю нагороду в галузі літератури вручають із 1901 року. За заповітом Альфреда Нобеля, її мають отримувати літератори — автори "найвидатніших праць у напрямку ідеалізму". Переможець 10 лютого отримує $1,41 млн. На здобуття Нобелівської премії свого часу висували Івана Франка, Володимира Винниченка й Уласа Самчука. 2001 року планували подавати поетесу Ліну Костенко.

— Ніхто з українських письменників поки що не може отримати цю премію, — розказує письменник 59-річний Юрій Винничук. — Нікого не переклали такою кількістю мов, як попередніх лауреатів. Про Ліну Костенко, Валерія Шевчука чи Бориса Олійника і говорити зайве. Переклади їхніх творів не знайти удень зі свічкою на полицях європейських книгарень.

×