Майже чотири місяці на Донбасі воює 3-й батальйон територіальної оборони Львівщини "Воля". Його вояки — контрактники. Найдовше стояли біля селища Побєда Новоайдарівського району Луганщини. Минулого тижня російські диверсанти "Смерчами" розбили населений пункт. "Воля" врятувалася. Доки триває перемир'я, військовим дозволили кілька днів відпочити.
— Відійшли за кілька десятків кілометрів від Побєди. Місце, де було мальовниче село — знищене вщент, — розказує 23-річний Віталій із батальйону "Воля". Не називає прізвища і місця перебування. — Трохи до цивілізації наблизилися. Тут є магазини, кафе. Вчора на дверях місцевого "ресторанчику" побачив оголошення: "Финская сауна. Недорого". Сходили з хлопцями. Сотню заплатили за годину на шістьох. Хоч трохи відмилися.
Востаннє Віталій був дома у червні. Спершу призвали на Яворівський полігон, а потім відправили на Донбас.
— Зайшли в одне скромне кафе. Там було пиво на розлив. Я й забув, яке воно на смак. Випив келих, другий, третій. Всього сім за раз. Не міг напитися. В очах посвітліло. Пальці розтерпли. І зовсім не cп'янів, — додає Віталій. — Коли відчули волю, ніхто грошей не жаліє. В кафе беруть картоплю фрі, пельмені. Купують речі, яких бракувало: зарядні для мобільних, наприклад. Я шукав вареники, ніде не міг знайти. Так їх тут хочеться.
На передовій основна розвага — це приготування їжі й анекдоти про Путіна. Друзі передали газовий балон з конфоркою. Ми варили борщ, плов. Але найбільше щастя — смажити картоплю за маминим рецептом з цибулею і часником, додати трохи олії та смальцю. Тоді має скоринку.
Переважно готують троє хлопців. Чистимо картоплю, співаємо "Путін ху… ло". Це як спеція, бульба тоді особливо смачна, — сміється. — На ходу анекдоти вигадуємо. Після того, як у Москві в синьо-жовте помалювали зірку на висотці, мій друг Ігор, математик за освітою, придумав жарт: "Путін рано йде в туалет попісяти. Через вікно дивиться — на найвищій будівлі Москви український прапор. Заодно і покакав". Через кілька днів дзвонять мені з дому — розказують цей анекдот. Кажуть, в інтернеті прочитали.
Усі жарти про "ху… ло" йдуть з передової. Тут його особливо відчувають. Найбільше розслабляють анекдоти про Путіна з сумним кінцем.
На передовій багато хлопців відкрили в собі таланти. 42-річний Андрій, який займався сільським господарством, будівництвом, почав писати вірші. Дехто нові мелодії наспівує. В основному співають і пишуть про справедливість та життя.
Хлопці, які мають смартфони, переглядають фільми, слухають українську музику і розглядають фотографії рідних. На російські фільми та музику в нас — табу. Ті, хто мають можливість, дивляться щось заграничне. В пошані "Океан Ельзи". Їхні пісні майже кожен напам'ять знає. "А я на небі" — хіт. Наспівуєш і здається, що ти можеш все.
Додому хлопці стараються менше телефонувати. До рідних дуже хочеться, але знаєш, що вернешся не скоро, нащо ятрити душу. У липні-серпні наші на пару днів їздили у відпустку. Я не йшов. Мінявся з тими, хто має дітей і дружин. Їм більше треба. Піду десь у жовтні-листопаді, щоб узяти теплі речі.
3 
1
Коментарі