У селі Бобрик Гадяцького району на Полтавщині на річці Псел живуть 11 сімей бобрів. Уздовж берега повалені та підточені дерева. Із гілок тварини будують хати та роблять загати.
Біля сусіднього села Тепле гризуни збудували найбільшу в районі греблю на 100 м. Загатили річку Веприк. Намножилося їх понад 100.
— Уздовж ріки після свіжого снігу видно сліди звірів, — каже еколог із Гадяча Роман Лисак, 25 років. — Їх було би ще більше, якби не спека минулого літа. Слабший молодняк загинув. Тут гарні для них умови, багато меліоративних каналів. Деякі живуть метрів за 10 від людських городів, заходять по буряки.
У Бобрику гризуни не утворюють великих родин. Їм не вистачає кормів.
— Для нашої місцевості 120 бобрів — це багато, — говорить мисливствознавець Гадяцького лісгоспу Володимир Кизь. — Якщо далі так піде, вони не матимуть, що їсти. За рік бобер з'їдає до центнера осикової кори і більш як 200 кілограмів болотистих трав. На зиму запасає гілки. Їх складає біля нори.
У норах окремо розміщена спальня, їдальня й туалет. Якщо берег річки пологий і нору вирити ніяк, бобри будують хатки.
— Тварини розумні. Греблі будують, як справжні інженери. Роблять їх, аби підняти рівень води в річці. Якщо в одній місцевості живуть кілька сімей — працюють над будівництвом греблі по черзі. Стовбури дерев розгризають на шматки. Гострими кінцями встромляють у землю. Між ними накладають гілки. Дірки закривають мулом, листям, гіллям. Із боків греблю підпирають.
Чи добре гребля стримує воду, бобри визначають по звуку. Якщо вода починає шуміти — гребля продірявилася і потрібен ремонт.
— Бобрів так багато, бо в них немає ворогів, — каже Володимир Іванович. — Вони не хворіють на чуму, сказ. Бобри — найбільші гризуни в Україні. Виростають на 120 сантиметрів, важать до 32 кілограмів. Землю та гілки носять у передніх лапах, задніми плавають. Важливий для бобра хвіст. Коли його щось лякає, починає гучно бити ним по воді. Інші ховаються. Хвіст також служить за кермо, коли плаває.
У воді тварина добре бачить — очі закриті прозорою перетинкою. Під водою може перебувати до 15 хв.
— Під хвостом бобер має дві шкірні залози, з яких виділяється речовина. Нею вони мітять територію. Раніше вважали, що ця речовина лікувальна, як женьшень. То бобрів задля неї та хутра вбивали. Тепер за відстріл гризуна — штраф 2,5 тисячі гривень.
У середньому бобри живуть 10–12 років. Буває — 25.
— У них цікавий уклад життя. У родині є п'ять-вісім тварин. Із батьками живуть діти, які народилися в цьому та минулому році. Старші обігрівають менших, гуляють із ними. Діти з'являються на світ у березні-квітні, коли вже молода трава. Вони зрячі та в хутрі. За два дні плавають. Мати годує їх два місяці жирним молоком.
Працюють бобри переважно вночі або в сутінках. Улітку та восени активні до четвертої ранку. Морозів не бояться.
— Не правильно думати, що бобри несуть шкоду, — говорить краєзнавець із Гадяча 55-річний Микола Лисак. Він вивчає тварин 25 років. — За ніч гризун може зрізати дерево 40 сантиметрів у діаметрі. Переважно їсть осику і вербу. Ці дерева ніякої цінності не мають. Селяни забирають їх на дрова. Потім на цьому ж місці виросте з десяток нових.
Років 10 тому біля села Бобрик на Полтавщині гризуни оселилися на місці осушеного болота. Вони поробили греблі, чим підняли рівень ґрунтових вод і затопили землю.
— Їм, мабуть, інстинкт підказав, що в природі має бути так, як колись. Получається, держава вклала мільйони, осушуючи болота, а бобри виявилися розумнішими.
1 
1
Коментарі