Що говорив президент Петро Порошенко на параді в День Незалежності
Битва за Україну, за незалежність завершиться для нас успішно завдяки загальнонаціональній солідарності, помноженій на мужність та героїзм наших воїнів.
За останні шість місяців у важких виснажливих боях народилося нове українське військо. Воно сильне не лише зброєю та хистом, а й потужним патріотичним духом. Словосполучення захисник Вітчизни перестало бути абстрактним ритуальним висловом. Воно наповнилося конкретним змістом.
У багатому на подвиги літописі українського воїнства безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни. Я наголошую, Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї батьківщини, а не чужої!
Наші Збройні сили, Національна гвардія, прикордонна служба, добровольчі батальйони заслужено успадкували військову славу давньоукраїнських князівських дружин і Війська Запорозького, українських січових стрільців і вояків Української Повстанської Армії, армії Української Народної Республіки й українців, які під час Другої світової війни захищали Україну в лавах Червоної армії.
Правду про звитягу учасників антитерористичної операції золотими літерами закарбують в українську військову історію.
Дякуючи всьому воїнству за вірність присязі, за служіння Україні, за жертовний її захист, хотів би низько вклонитися кожній українській жінці.
Кожній, хто втратив чоловіка чи сина, онука чи брата. І всім тим, хто з вірою в перемогу чекає на повернення свого рідного, найкращого, коханого.
Окрема подяка активістам волонтерського руху. Особливо важливою ваша допомога була в перші тижні агресії, коли ми отримали в спадок державу без армії, без міліції, без спецслужб, без зброї.
Наш ворог довго й наполегливо тренувався, щоб напасти на Україну. А ми не були готові до такого підступного віроломства.
Двічі за 100 років українська політична еліта в приступі пацифістських ілюзій недооцінила важливість зміцнення обороноздатності. У 1917‑1920 роках нехтування військовою загрозою обернулося агресією зі Сходу та втратою Україною незалежності.
На межі минулого та теперішнього століть ми знову наступили на ті ж граблі. Ще раз повірили, що нібито світ став вегетаріанським. І навіть добровільно позбулися ядерної зброї. А війна повторно прийшла з тієї сторони горизонту, з якої її не чекали.
У центрі Європи в ХХI столітті зроблено зухвалу спробу без оголошення війни перейти кордони суверенної країни. Світ неначе повернувся в 30 роки минулого століття, в переддень Другої світової війни. За тиждень, до речі, 75 років від її початку. Століття Першої світової відзначили менше місяця тому. Третю ж неможливо допустити.
Війна нав'язана нам ззовні. Наш вибір — мир, здійснення мирного плану для Донбасу, який я розробив і запропонував ще в червні.
Кроки до миру не можуть втім бути односторонніми. Вони не мають відбуватися за рахунок суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України.
Вітчизняна дипломатія робить усе можливе й навіть неможливе, щоб знайти політичний спосіб врегулювання.
І ще. Україна дуже цінує підтримку з боку тих, хто продемонстрував, що насправді є нашими друзями й партнерами — країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, інших держав. Друзі, з нами весь світ — від Канади до Австралії, від Швеції до Японії.
Ми довели спроможність захищати нашу державу. Очевидно, що в зримій історичній перспективі над Україною постійно, на жаль, буде військова загроза. З цим не лише треба навчитися жити. До захисту незалежності треба постійно бути готовими.
До кінця поточного року буде виділено мільярди гривень на оновлення озброєння та військової техніки. Зараз перед вами із Хрещатика в зону АТО вирушить колона нової, щойно закупленої або випущеної, або відремонтованої техніки.
Згідно з планом на 2015–2017 роки, на переозброєння та оновлення військової техніки запланували виділити понад 40 мільярдів гривень. Це дозволить модернізувати, закупити нові та поставити у війська літаки, вертольоти, бойові кораблі, катери.
І це лише скромний початок. Ми повинні, обов'язково повинні постійно зміцнювати нашу армію. Бо хто шкодує грошей на власне військо, годуватиме чуже.
Тільки ціною колосальних надзусиль усього народу зможемо захистити незалежність, життя і безпеку кожного, наше право вільно жити на своїй українській землі.
7 собак у національні кольори пофарбувала Ярина Городецька у вінницькому парку ім. Горького. Більшість господарів замовляли лише прапор на спині. Двох білих псів — повністю від морди до хвоста. На повне фарбування треба було 1,5 год. Фарба змиється за два тижні, бо нестійка.
120 гривень коштував найдорожчий український вінок на ярмарку в Полтаві. Менші за розміром продавали по 45–50 грн. Найкраще розкуповували брошки у формі червоного маку або жовто-блакитної квітки. Їх продавали по 15 грн.
1 
1
Коментарі