29 випускників 1956 року з"їхалися на зустріч минулої суботи до Тальнівської школи N1 на Черкащині. Вирішили зібратися у свій ювілейний рік. 2009-го їм виповнюється 70. Запросили 90-літню Зінаїду Лозовську, вчительку математики. Вона викладала в навчальному закладі з 1940-х.
— Я прийшла працювати у першу школу 19 квітня 1944-го, — згадує Зінаїда Владиславівна. — Випускників 1946–1956 років пам"ятаю чудово. Відразу після війни молодші школярі сиділи по четверо за партою. У кожному класі були діти репресованих. Вони лише тепер зізналися, що любили мене за те, що не принижувала їх, не виокремлювала.
Математику в цьому класі найкраще знав Нінель Кузьменко. Він став кібернетиком і працював у російському місті Єкатеринбург.
— Тоді такі імена дітям давали чудернацькі, — розказує про однокласника Людмила Перепелиця. — Нінель означало Ленін, тільки навпаки. Нінелями називали хлопців і дівчат.
Людмила згадує, що в їхньому класі був патефон. На перервах хлопці танцювали з дівчатами. Кузьменко був закоханий у Надю Бенсман. Запрошував до танцю лише її. Надю однокласники знайти не змогли. Вона живе в США.
Колишній військовий Валентин Дудник прибув на зустріч із Москви.
— На контрольній із математики я попросив Нінеля порізати мені руку. Він завжди носив при собі скальпель — мати була медсестрою, — розповідає Валентин Миколайович. — Потім він закричав: Зінаїдо Владиславівно, а Валік не може писати. Дивіться, як у нього з руки кров біжить!
Учителька цю історію почула вперше через 53 роки.
— Я й подумати такого тоді не могла, — говорить. Лозовська народилася в польській родині за 45 км від Хмельницького. За кілька років усіх поляків більшовики відселили за 300 км від польського кордону. Так потрапила до Тального. Закінчила робітфак і вчительські курси.
Колишні учні, які живуть у райцентрі, інколи просять Лозовську "підтягнути" з математики своїх онуків. Та не відмовляє.
Однокласники спілкувалися 6 год. На столах було вино, печеня, млинці, сири, ковбаси, фрукти. Чоловіки випили пляшку горілки. Кажуть, вік уже не той.
— Іще живе на світі одна моя випускниця 1947 року, — каже Зінаїда Владиславівна. — Була жива ще одна з 1946-го, але останній рік мовчить. Не знаю, що й думати, — бідкається вчителька.
Більшість випускників 1956-го мають вищу освіту. У їхньому класі було трохи більше 30 учнів. Вадим Хоптинець та Галина Санукевич померли.
Валентин Дудник, Дмитро Курило, Ілен Дашківський живуть у Москві. Нінель Кузьменко, Ніна Толюпа, Віра Нех — кияни. Людмила Перепелиця, сестри Неллі та Світлана Терлецькі — в Черкасах. Валентина Костенко та Світлана Сінько в Умані. Решта — тальнівці.
Клас збирався на 20-річчя випуску і на 50-річчя.
3 
1
Коментарі