У болгарському курорті Албена нема моторного громадського транспорту

Фото: фото надані Людмилою Ткаченко

28-річна черкащанка Людмила Ткаченко 7 днів відпочивала у Болгарії.

"Добиралася автобусом добу, оскільки їхала вдень. Таким чином побачила чотири країни: Україну, Молдову, Румунію і Болгарію. Відпочивала у курортному місті Албена, ? розповідає вона. ? Перше, що здивувало: по всій Болгарії стоять вітряки й майже всі працюють. Екскурсовод розповідала, що декілька птахів потрапило під їхні крила й вони поставили питання про заміну такого виду енергетики. В Україні навіть якби ціла зграя потрапила б під крила вітряків, на це б ніхто й уваги не звернув".

У Болгарії дуже чисті курортні міста. У них своя охорона, інфраструктура, медична сфера.

"Але там тільки відпочивають. У курортних містах дуже дбають про охорону: за кожним пляжем закріплено по декілька рятівників. Якщо піднімаються хвилі, вони вивішують прапор червоного кольору й це означає, що підвищена небезпека. У шторм забороняють купатися. Українці цього не розуміють, але в Болгарії можуть навіть просити вийти з води. Один з рятівників розповідав, щоб в минулому році вдалося врятувати 6 життів. Це дуже добре у разі поїздки з дітьми: рятівники ретельно слідкують за порядком. Це при тому, що зарплата у них зовсім невисока — у середньому 200 євро. Так заробляють покоївки, прибиральниці. Навіть за таких низьких зарплат люди зовсім не депресивні.

Візитка Болгарії — троянди.

"Болгарські троянди мають інший запах й більш насичений. Високі, а не такі низенькі як у нас. З них вони роблять все — вина, масла, креми, джеми. Баночка 300 грам коштує 35-40 гривень. Купуючи найдешевшу продукцію, можеш бути впевнений, що купуєш натуральне. У них діє закон, який забороняє виготовлення, наприклад, винних виробів із порошків, хімічних інгредієнтів. Майже усі вина сухі, але вони не кислі, як у нас. Коштують дешево — можна купити і за 20 гривень. У Болгарії не те, що п'ють, вони їх дегустують. Серед туристів найпопулярніше "Сніжне вино", яке теж вважається своєрідною візитівкою. Його готують із пізнього мерзлого винограду, але саме вино дуже солодке, з насиченим ароматом.

Болгари стримані в одязі.

Носять зручні, комфортні речі. Дівчата дуже рідко ходять на високих підборах, в основному — це мокасини, шльопанці. Фарбуються дуже мало. Чоловіки-болгари дуже гарні, у будь-якому віці вони підтягнуті й без животів. Чоловіки за 45 носять бороди, але борода їм дуже пасує. Чоловіки уважні до жінок. Хлопці можуть підійти й знайомитися на вулиці, але не такі нав'язливі як турки чи єгиптяни.

Болгари дуже гостинні й ввічливі.

В Україні дуже рідко дивлюся футбол, а тут, думаю, треба вболівати, адже саме грали наші. У одної жінки був рушник з прапором України, випросили в неї, прийшли в ресторан, розвішали на дереві. До нас приєдналися і німці й французи, кажуть: "Ми за вашого Шевченка вболіваємо" і в нас така велика команда підтримки утворилася. Напроти нас сиділи вболівальники англійської збірної. Якби це було в Україні, то могло б і до бійки дійти, а тут все так мирно. Звісно, що вони дуже раділи, але до нас підійшли, потиснули руки, почали фотографуватися, - згадує Ткаченко. - До речі, на їхніх пляжах немає цієї нав'язливості, як у Криму. Ніхто не ходить і не кричить: "Пахлава, кукуруза, креветки.." Спочатку навіть дико було: хтось із наших був пожартував так, то наші сміялися, а болгари не зрозуміли в чому справа.

У Албені немає маршруток.

"Серед транспорту - паровозик, коні, рікші (такі як в Криму), самокати. Працюють вдень і вночі. Ціна: 5 — 15 гривень. Найдорожче коштував паровозик — 100 гривень. Ним можна було об'їхати всю Албену за 40 хвилин. Тролейбусів і маршруток немає взагалі".