"Сфотографируйте, как мы здесь целуемся", - пара підлітків простягають мильницю й починають позувати біля залізного дерева, обвішаного різнокольоровими замками.
"Вы бы жизнь вмести прожили и на старости по этому мосту прошлись под ручки. Это был бы лучший знак вашей любви",- відповідає моя приятелька й робить закоханим знімки.
Вона кілька років тому переїхала в Москву. Окрім старовинних пам'яток показує нову принаду для туристів — міст кохання. Щоб урізноманітнити весілля, хтось із москвичів почепив на містку замок, а ключі викинув в Москву річку. Як символ, що будуть навіки разом й ніхто не відімкне символ кохання. Невдовзі замками обчіпляли весь міст. Архітекторам це не сподобалось. Замки псували ажурний міст через річку під самою Червоною Площею. Але традиція вже прижилась, і для молодят встановили посеред мосту алею із залізних дерев. Вщент завішані дерева демонтують й переносять вздовж автотраси поряд із мостом. На замках пишуть ім'я молодят та дату одруження. Замки промовисті. Розглядаючи їх, одразу вгадуєш характер власників.
У Москві я вчетверте. Передостаннього разу була кілька років тому. За цей час Червона площа почала світитись. На верхівки воріт та кількох веж посадили золотих двоглавих орлів. На двох вежах відкрили сховані під цеглою ікони. Для почесного караулу біля вічного вогню поставили накриття. Спорудили річку казок.
На зиму воду спускають, а влітку по вимощеному мозаїкою дні біжить вода. Дно вселяють викладена з кахлів морська фауна і флора. Стоять скульптури відомих національних казок. Альонушка плаче за Іванушкою, три ведмеді розслідують хто їв з їхньої миски, дід-рибалка закидає сіті на золоту рибку, цапки не можуть розминутись на вузькому містку, а Маша ховається у кошик під пиріжки. Огляд починається фонтаном із летючими конями.
Музей Леніна пофарбували й перейменувала на історичний. Але Леніна від цього не поменшало. Він розгулює по Площі в компанії із Сталіном і Миколою-2. Добротні костюми, акуратні зачіски. Ніби відстали від знімальної групи історичного кіно.
Туристи з ними фотографуються, купують рожеві вушанки й п'ють медовуху.
Її у Москві називають своїм національним напоєм. Гарячий відвар духмяних трав із медом 5 градусної міцності розливають під пісні Руслани. Чоловік у шкурах б'є в барабан. Поряд танцівниця видає якісь етнічні "па". Захмелілі молодики кавказької зовнішності вмудряються під мелодію "Диких танців" танцювати рідну їм ліз гінку. Поряд кремезні чоловіки у валянках й косоворотках поверх теплих курток вручну розкручують дерев'яні каруселі. На Площі для ока туриста райська й дружелюбна до всіх Росія.
"Оце "Охотний ряд". Там глобус із всіма столицями світу. Є Київ. А під землею двоярусний музей. Його не давно відкрили",- приятелька продовжує екскурсію каже, що назва "Охотний" пішло від кота, який спритно полював на щурів. Вони заполонили Площу на якій купці продавали різну "снєдь". Біля "Охотного" тепер загадують бажання, але з грішми. В квадраті по кутках якого зображені звірі, викладене коло. У ньому треба загадати бажання й кинути позад себе монетку. Перед тим треба вистояти чергу. В
Москві мода на забобони й віру в допомогу магічних місць. Станція метро "Революційна площа" тому доказ. Вона заставлена скульптурами із міді. Місцями їх натерли до блиску. Найбільш начищені, а тому напевно помічні, пістолет й граната в руках революціонера, туфелька у студентки з книжкою, зірки на кашкеті та морда в собаки. Не труть тільки лапоть у хлопця з серпом біля збіжжя.
Коментарі
3