У містечку Фінарансу, однієї з найекзотичніших та найбідніших країн світу – Мадагаскарі, добре знають про Україну. Там досі успішно діє монастир, заснований більше ста років тому монахом Яном Бейзимом, що народився на Волині.
Тернопільський письменник та журналіст Віталій Дерех цього літа відвідував його могилу.
Фінарансу – доволі велике місто, розміром як Івано-Франківськ чи Тернопіль. Але більшість людей, як і у всьому Мадагаскарі, живуть в глиняних, або дощаних хатинах без вікон. Монастир – чи не найвеличніша будова міста. В центрі кілька вуличок мурованих за часів французької колонізації будинків, а далі – нетрі.
У монастирі постійно проживають близько сотні монахів. Є семінарія, і початкова школа. Переважно місцеві монахи, є кілька французів. На відміну від більшості населення країни, які, бачачи білого, зразу думають, як в нього видурити гроші, тут люди дуже доброзичливі. Всім, хто приходить, допомагають безкоштовно.
"Мене поселили в одній з гостьових келій. Це маленька кімнатка з хрестом на стіні і Біблією на столі. Біля стіни тверде, монаше ліжко", - розповідає Дерех.
Підйом о шостій ранку. О 6.30 вже сніданок. Традиційні страви – рис з овочами, банани, кукурудза, риба, м?ясо. Якось принесли пюре з якихось варених хробачків – казали на це „маленька риба". Я зрозумів, що то планктон. Чай заварюють з рисового лушпиння. Не дуже смачно, але, кажуть, добре на шлунок.
За 20 хвилин їзди від монастиря, в ліску, заснований Бейзимом лепрозорій. Мадагаскар – одна з небагатьох країн, де ще не побороли проказу. В лепрозорії монастиря півсотні хворих з повикривлюваними руками, стопами, та запалими обличчями. Мають спеціального шевця, який виготовляє взуття і одяг під розмір понівечених кінцівок.
"Приїжджих водять до могили Яна Бейзима і в солом?яну хатинку-музей, де він жив. Той монах, що добре знав всю історію монастиря не говорив англійською. А французької я не розумів. Тож один монах розповідав іншому, той записував мені це англійською, а я вже читав".
За 50 кілометрів від міста національний парк Раномафана. Тут можна подивитися справжнє життя місцевих селян, побачити прекрасні водоспади та найвідоміших представників місцевої фауни – лемурів.
Коментарі