Професії вчителя та лікаря вважаються найелітнішими в Індії. Успіх у житті - мати вищу освіту. Розповідає киянка Віталіна Шамрай, яка працювала в індійській Калькутті масажисткою.
"У Індії всі школи платні. Батьки водять дитину в школу, поки мають гроші, - каже Gazeta.ua Віталіна. - Професії вчителя і лікаря вважаються елітними. Учитель заробляє в середньому тисячу доларів в місяць. Ознака успіху у місцевих - це наявність вищої освіти. Це означає, що можеш претендувати на хорошу роботу, отримуватимеш високу зарплату. Чоловік одружується лише із жінкою "свого рівня". Якщо родина дівчини забезпечена, то чоловік не може одружитися з нею доки не заробить власний капітал. Заміжні жінки не працюють".
У містах основний транспорт - скутер. Рух дуже хаотичний, каже Віталіна.
"Двоє індусів на скутерах можуть їхати поряд і спілкуватися. Основний сигнал це - гудок. Якщо фари не працюють - дрібниця, а от якщо не можеш гудіти, то краще на дорозі й не з'являтися. Скутер можна орендувати. Вигідніше брати в росіян, які мають свої точки. Якщо зламається, то доведеться оплачувати ремонт самостійно. Якщо білий зачепив машину чи байк місцевого, сталася аварія, то краще кидати все і тікати. Індуси можуть бути дуже агресивними в таких ситуаціях. Будуть захищати свого".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка розповіла, як працювала масажисткою в Індії
Також киянка додає, що в Індії дуже поважають білошкірих людей. Це залишилося ще з часів, коли були британські колонії.
"До мене часто підходили, щоб сфотографуватися. Бувало, що оточила ціла група індусів на вулиці. 20 хвилин з ними фотографувалася по черзі. Думали, що я знаменитість. Європейці часто в Індії знімаються у фільмах, щоб підзаробити".
Віталіна Шамрай зараз подорожує Таїландом. Пише про це блог в Instagram.
Китай дає багато можливостей для саморозвитку та заробітку. А ось наречених там краще не шукати. Місцеві чоловіки надто сором'язливі з європейками і гучно сьорбають, коли їдять. Проте завести дружбу з "білим" вважається серед них ознакою престижу. Про це Gazeta.ua розповіла кременчужанка Олександра Васіна.
Коментарі