"Ніколи не думала, що в Україні є своя маленька Венеція, – розказує уманка Галина Вархоляк. Вона разом з чоловіком тиждень тому мандрувала Одещиною. Знайомі підказали побувати. – Краса і дивина – невимовна. Люди живуть, будинки стоять, городи саджають між каналами. І у всіх замість велосипедів – човни".
Містечко Вилково розташоване в гирлі ріки Дунай. Після 7 тисяч кілометрів Європою – саме тут Дунай впадає в Чорне море. Містечко назвали так, тому що саме тут Дунай утворює три рукави у формі вилки.
"Усі туристи обов'язково фотографуються коло таблички, де написано "0-й кілометр", – каже Галина. – А потім вирушають мандрувати каналами, котрі місцеві називають ярками. Вони там замість доріг. Ярки проходять прямо попід будиночки. Вода рідко де застоюється, бо у Дунаю то приливи, то відливи. А там, де ярки перекриті – росте латаття. В Вилкове майже всі мають свої човни, моторки чи навіть нашвидкуруч зроблені імітації каное. На кожному такому транспорті – обов'язково номерний знак, усі вони проходять реєстрацію. Місцеві на це часто скаржаться".
В українських туристів містечко не користається великою популярністю. Чимало про нього просто не знають. Залюбки приїздять туристи з Німеччини, Румунії – познайомитися з місцевим колоритом, спробувати місцеву кухню, порибалити.
"У Вилково раніше люди жили на окремих острівцях, - ділиться враженнями жінка. - Але за радянських часів через негоду острівці затопило, тому всі перебралися на берег. Зараз на острівцях тримають городи. Клімат у регіоні хороший, води довкола багато, сонячно. Тому врожаї там дуже добрі. Тільки полуниця росте завбільшки з кулак. Славиться місто й виноградом. Поки нас катали на човні, ми зустріли кілька човнів з бабусями та дідусями – у них вони везли додому врожай, якісь сапи, граблі. Хто багатший – купує собі моторного човна, бідніші люди плавають з веслами на стареньких човнах".
Місцеві дуже привітні до туристів, бо багато хто на них заробляє. Вилківчани тримають приватні будинки та пансіонати для туристів, охоче здають кімнати, торгують на ринку сувенірами та врожаєм.
"Найдорожчі у Вилково – спеціально збудовані за старовинними проектами будиночки з очерету. Вони мають гарні термічні властивості. У спеку в них прохолодно, а в холод – можна топити раз на кілька днів. Але такі будуть і коштувати 500 гривень на добу. А просто й дешево можна за 50 гривень на нічліг".
Сподобалася жінці і місцева кухня.
"Вилково – рибне місто, тому найперше гостям пропонують рибу. Основна страва – уха, котру готують за власним рецептом, на травах. Ще пельмені – теж дуже специфічні на смак. Обов'язково дають гостям спробувати місцеве вино, котре називають Новак. Для вилківчан уха – це гора риби і зовсім трошки води. Рибу перед цим замочують в різних спеціях. Спочатку гості мають з'їсти усю рибу. А трав'яний навар, в котрій вона варилася, розливають по чашках, можуть розбавляти з вином і запивають".
Біля Вилково розташований Дунайський біосферний заповідник.
"Місце й справді таке, що дух захоплює, – ділиться Галина. – Бо багато рідкісних тварин та птахів. Найбільше туристи фотографуються на фоні рожевих пеліканів. Але птахи майже не підпускають до себе".
3 
2164
Коментарі
14