"До війни Дрезден вважався одним з найкрасивіших міст Європи. Його називали Флоренцією на Ельбі. Тут розташовувалась знаменита Галерея старих майстрів більш відома нам як Дрезденська картинна галерея, палацовий ансамбль Цвінгер, оперний театр, багато церков. У війну все це було зруйновано", --розповідає екскурсовод Марина, яка живе і працює в Дрездені ось уже 30 років. Вона – киянка -- вийшла заміж за німця.
Марина каже, що в середині лютого 1945 року, коли Німеччина була фактично зломлена, місто бомбардували 1400 літаків союзників. За різними даними загинуло від 35 до 135 тисяч людей. Місцеві жителі ховалися у підвалах. Але їм не вистачало кисню і вони мусили виходити на поверхню. Але й там не було порятунку. Місто горіло, від перепаду температур виникло торнадо, яке хапало людей і несло вулицями. Ті, хто ховалися у колодязях, зварилися живцем, а вода з колодязів випарувалася наполовину. Багато людей просто розплавилося і злилося з асфальтом. Місто було зруйновано вщент. 40 років центральну частину міста не відбудовували. Її зберегли як пам'ять про жертв війни.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сталін велів розстріляти киянина, з яким товаришував Хемінгуей
"Я пам'ятаю ці руїни", --каже Марина.
Тільки коли НДР з'єдналася з ФРГ, всі зруйновані будівлі почали відновлювати. Церкву святої Марії, яка єдина вціліла від бомбардувань, але впала від того, що згоріла зсередини, відбудовували зі збережених блоків.
"За ці роки дрезденці не розтягли ці блоки, а акуратненько склали. Уже у 80-х роках минулого століття їх перевіряли рентгенами. Історичний матеріал знов використали при відновленні церкви. Золотий хрест вартістю мільйон євро привезла королева Єлизавета ІІ. Його вилив син одного із льотчиків, який скидав бомби на Дрезден. У 2003 році на церкві задзвонили дзвони. Зараз тут відбуваються і богослужіння і концерти."
У війну згоріло 197 картин із Галереї старих майстрів. Солдати Першого і Другого Українського фронту знайшли під будівлею музею тайник із картою, на якій зазначалося, де картини заховані. Їх знайшли , полотна вже стали псуватися від вологи. 1240 картин вивезли до Радянського Союзу як трофей. Після війни німецький уряд просив повернути награбоване, але Сталін "культурну здобич" вирішив засекретити як можливу політичну зброю. Лише через 10 років – у 1955 році картини вирішили повернути (галерею відбудували до того часу) . Микита Хрущов сподівався заробити на цьому рішенні політичні дивіденди для країн соціалізму. Показав, що в соцтаборі "дружні зв'язки" важливіші за матеріальні розрахунки. Таким чином він підтримав суверенітет НДР. Колекцію урочисто повернули, зробивши вигляд, що від початку її вивезли тільки для "порятунку". Картини дійсно реставрували кращі майстри з Києва, Ленінграду та Москви.
Нині в Дрезденській галереї – 50 залів із 3 000 полотен. Квиток коштує 10 євро (за ці гроші можна відвідати і палату зброї, і музей фарфору) ще 3 євро треба віддати за аудіогід. У ньому є записи російською. Правда, розповіді там є не про всі картини, а тільки найвидатніші.
"Что кроме " Секстинской мадонны" нужно посмотреть? – лисий і товстий чоловік з нашої групи біжить попереду всіх. Він ще хоче встигнути відвідати торговельні центри відомі дешевшою, ніж у нас, побутовою технікою. А часу на Дрезден 4 години.
2 
2164
Коментарі
9