— Закарпаття має вигідне географічне розташування, тому тут розвивається туризм. Межує з чотирма державами — Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Щороку приїздять багато іноземців, — розповідає історик Артур Стрелецький, 24 роки.
Торік Закарпаття відвідали 2 млн туристів.
— Ужгород стоїть дуже близько до кордону. Тому є змога поїхати на одноденну екскурсію у місто до котроїсь із сусідніх держав, — говорить Артур Стрелецький. Він родом із селища Великий Березний Закарпатської області, що за 40 км від обласного центру. Переїхав до Ужгорода майже сім років тому, коли вступив на історичний факультет місцевого університету.
— Перше, що вразило, — набережна, — пригадує. — Там найбільша в Європі липова алея. Має довжину 2,2 кілометра.
У місті живуть люди 75 національностей. Це різноманіття позначається на місцевих культурі і традиціях.
— Друзям раджу відвідати історичні пам'ятки, наприклад, філармонію. До Другої світової війни тут була синагога. Єврейська община Ужгорода нараховувала майже 9,5 тисячі чоловік. Під час війни більшість відправили у концтабори. Синагогу німецькі й угорські військові використовували як конюшню. Після війни радянська влада зробила з неї філармонію. Тут сильна акустика, гарна архітектура. Стоїть один із найкращих в Україні органів.
— Багато туристів відвідують Ужгородський замок. Нині — краєзнавчий музей. Перші згадки про нього з'явилися у IX столітті.
Це була дерев'яна фортеця на пагорбі над поселенням білих хорватів. Коли рівнину захопило Угорське королівство, в Ужгороді збудували кам'яний замок для захисту від ворожих кочових племен. Він оточений 10-метровим ровом, який ніколи не заливали водою. Стіни завтовшки понад 2 метри, тому влітку тут прохолодно. На першому поверсі жили слуги, другий — для господарів, третій — для гостей. У замку є просторі підземні каземати. В мирний час служили коморами, а під час облоги — сховом. Була також в'язниця й катівня.
На внутрішньому подвір'ї замку стояла церква Святого Юрія — про неї згадують з 1248 року. 1728-го згоріла й досі не відбудована. Її залишки знайшли під час розкопок. Під ними — родинний склеп.
Є легенди про привидів замку, зокрема, про доньку власника Другета. Вона потай зустрілася біля замку з хлопцем із ворожої армії. Вийшла до нього через таємний хід. Хлопця вбили. Дівчину замурували у стіні. Її привид досі з'являється у замку.
У дворі стоять кілька металевих скульптур XIX століття. Одна з них — бронзовий турул. Це міфічний птах стародавніх угрів. За переказами, він приніс шаблю ватажку національного повстання проти австрійського поневолення — Ференцу Ракоці ІІ. І той отримав перемогу над ворогами в першій битві. Бронзовий турул колись тримав у дзьобі шаблю, але її поцупили.
— Переважно будівлі Ужгорода звели у чехословацький період між 1919 та 1938 роками. 1928-го насадили в місті сакури. Їх зараз майже 6 тисяч. Першими вони з'явилися у чеському районі — нинішньому центрі міста, — розповідає Артур Стрелецький.
— Є легенда-жарт, що колись австрійський імператор Франц Йосиф І приймав у себе японських посланців. Вони в подарунок везли сакури. По дорозі їм довелося заночувати в Мукачевому. Про гостей стало відомо і вночі делегацію пограбували. Викрадені сакури продали ужгородцям замість фруктових дерев. Але в історичних документах такий випадок не згадують. Сакури в місті висаджують досі.
— Ужгородці люблять відпочивати на кар'єрі на околиці міста. У річці Уж не купаються, бо у посуху в місті вона мілка. Ще й можуть оштрафувати. Рибу ловити заборонено. У кар'єрі купатися можна, але вода не дуже чиста — стояча. Він має глибину до 40 метрів, — каже Артур Стрелецький.
Дорогою до кар'єру можна заїхати до церкви — Горянської ротонди. Історики сперечаються, яка споруда краю найстаріша — вона чи церква Святого Юрія в Ужгородському замку. Дехто вважає, що саме біля Горянської ротонди було перше поселення, з якого потім розбудували місто. Церкву звели у Х–ХІ століттях. Добудовували упродовж наступних століть. Вона має товсті стіни, близько 2 метрів, бо була ще й оборонною спорудою. Стоїть на підвищенні, звідти відкривається краєвид Ужгорода. Споруда має шість граней. У стінах вирізані шість арочних ніш. У ХІІІ столітті художники розписали внутрішні в стилі школи Джотто (італійський художник, один із провісників епохи Відродження. Вийшов за межі середньовічного живописного канону, де людей зображали неприродно — оживив свої фрески, додав обличчям емоційності. — ГПУ). Зобразили сцени з Нового Заповіту. Головними героїнями зробили жінок.
У селі Мала Копаня Виноградівського району історики майже 20 років розкопують поселення давніх даків.
Ці племена осіли на захід від Карпатських гір. Жили в часи Юлія Цезаря та Марка Антонія. Останній приєднав їх до Римської імперії. Землі називалися Дакія. На розкопках знаходять мідні прикраси, керамічний посуд.
— У студентські роки проходив там практику, — пригадує Артур Стрелецький. — У селі є криниці. Кажуть, якщо попити з них — народяться близнята або двійнята. Тут їх багато дуже. Люди в це вірять і до криниці постійно приїздять туристи.
Скільки коштує поїхати в Ужгород
Дорога з Києва до Ужгорода потягом, плацкарт — 150–210 грн в один бік
Проживання у хостелі, ніч — 150–180 грн, готель — 350–550 грн
Вхід у музеї — 20–45 грн
Дегустація вина — 100 грн
Чек за обід — в середньому 65–100 грн
5 сувенірів, які варто привезти з Ужгорода
Закарпатське вино. Продають на ярмарках. Також запрошують на дегустацію у винні погреби. Там можна купити пляшку за 100–500 грн, залежно від року врожаю.
Трав'яний чай і кава. Продають у сувенірних крамницях і деяких місцевих кав'ярнях. Чай коштує від 35 грн за 100 г, мелена кава — від 85 грн.
Сир місцевого виробництва можна придбати на ярмарках, у спеціалізованих магазинах чи винних погребах. Коштує від 150 до 300 грн за кг.
Кераміку та вироби з дерева продають у сувенірних крамницях і на ярмарках місцевих майстрів.
Картини з місцевими пейзажами. Їх можна знайти на вулицях міста й у галереях. Коштують від 300 грн. Також продають листівки від 15 грн.
2 
1
Коментарі
2