Із початком весни львів"янин Володимир Голик починає готуватися до подорожі по Дністру. Має власний моторний човен "Дельфін". Найдовше на ньому мандрував минулого року — 10 днів від містечка Журавно на Львівщині до селища Рогізна Хмельницької області. Це близько тисячі кілометрів.
— По суші на машині з одного пункту в інший можна проїхати за хвилин 15, а на воді — не раніше як за три години. Дністер звивистий, у деяких місцях скручений майже колом. Буває так, що гроза наздоганяє тебе протягом дня і не наздожене, або під той самий дощ потрапляєш три рази. Після повені 2008 року ріка зробила собі нові русла і рукави. Часто не знаю, куди й повернути. На воді треба розраховувати виключно на себе. Тут немає де купити солі, хліба, сірників. Немає де заправити двигун. Особливо важливою стає питна вода. Села рідко трапляються. Там, де скелі, важко знайти джерело. Коли сильна спека, то й те висохне. У такій місцевості люди бережливо ставляться до прісної води. Із криниці використовують лише для приготування їжі. Перуть на річці. Ще одне правило — ощадливе користування мобільним телефоном. А загалом нічого складного немає. Головне пам"ятати, що ріка в одних місцях глибока, в інших — мілка. І прикріпіть до човна державний прапор. Він додає сил.
Голик каже, що з човна часто ввижаються дивні речі.
— Бачу, десь за кілометр сухе дерево стоїть. І якісь дивні плоди на ньому. Заглянув у бінокль, а то чаплі гріються на сонці. Також бачив чорного бузька з вузькою світлою смужкою від шиї до грудей. Ноги та дзьоб у нього були вишневого кольору. У дитинстві не раз чув історії про таких птахів, які нібито гніздяться в непрохідних нетрях. Але на суші чорного лелеку ніколи не зустрічав.
Уздовж ріки немає вказівних знаків. Про те, що Львівщина і Франківщина залишилися позаду і почалася Тернопільщина, можна дізнатися по скелях. Вони стають вищими, зі стрімкими урвищами.
— І люди з берега підкажуть, де ти є. Вони часто просять перевезти їх з одного берега на інший. Мости зустрічаються рідко, один на 50–70 кілометрів. Якось підплив до берега, де сиділо троє чоловіків. Я хотів води набрати. Один із них як почне просити перевезти його на інший берег — із Чернівецької області на рідну Хмельницьку, додому. Каже, сидить на березі весь день, а вдома купа справ, господарка.
Через велику кількість браконьєрів, які виловлюють у Дністрі рибу, на ґвинт двигуна можуть намотатися снасті. Особливо уважним потрібно бути за 10–15 м від берега.
— Ми теж часто ловимо рибу із човнів. Клює добре. Але скільки тої риби з"їси? Доводиться відпускати назад у воду. Добре подорожувати з червня по серпень. Тоді є багато вишень, абрикосів та яблук. Узагалі в цій мандрівці є на що подивитися. На берегах ріки є замки, монастирі, церкви, скелі, гроти, печери і водоспади. Можна гарно позасмагати, поплавати, посидіти біля вечірньої ватри. Це подорож для романтиків і екстремалів водночас.
Сплави по Дністру тур-гіди організовують із квітня до жовтня. Пропонують катамарани, байдарки, човни. Дехто катається на саморобних плотах.
1 
1
Коментарі