Письменник Микола Дмитренко, 55 років, п'ять днів провів у Киргизії на фестивалі епосу "Манас".
— Возили мікроавтобусом. Скелясті гори час від часу розсипаються, каміння котиться на дорогу. Водій двічі зупинявся і відкочував камінь. Одного, вагою близько тонни, відкотити не змогли, просто об'їхали.
Біля гірських річок стоять юрти, поряд пасуться коні, вівці. Киргизи ставлять намети на узгір'ї на півроку, з весни до осені. Решту часу живуть у селах — в мазанках та цегляних будинках.
— Юрти зводять без цвяхів. Все на металевих конструкціях та мотузках. Вкривають вичиненою шкірою корів, коней і овець. Підлогу вистилають килимами. Є й двоповерхові юрти, але такі рідкість. Їх будуть лише бізнесмени. Перекриття на другий поверх роблять з натягнутої шкіри. Піднімаються нагору по зовнішній металевій драбині. Нам показували такий намет на 9 квадратних метрів.
Біля юрти будують кухні-підсобки із газовим балоном. Найчастіше біля помешкань стоять радянські "рафіки" і трактори.
— Коли юрти стоять біля доріг, над трасою ставлять вказівник — "кимиз", тобто кумис. Міські жителі їдуть туди на сезон лікувати хвороби. Оздоровчий туризм дуже популярний. Тим, хто куштує напій вперше, радять робити не більше трьох ковтків. Інакше може бути розлад шлунка.
Вода в річках чиста, як у криницях. Її можна пити сирою. Така сама тече і з кранів.
Микола Дмитренко обідав у місцевих кафе та ресторанах. Страви дешеві — повноцінний обід коштує 30 грн.
— У меню багато овочів та фруктів. Перед трапезою гостей пригощають чаєм. Доливають його, доки гість не переверне кухоль. Своїх вин киргизи не роблять, зате їхній коньяк "Бішкек" не гірший за вірменський.
Каже, в Киргизії велике безробіття, тому третина населення живе в столиці.
— Там хоч якась робота є. Можливо, через безгрошів'я люди виглядають сумними. Говорив з адміністратором бішкекського ресторану. Він скаржився на владу і весь час озирався, чи не чує хтось. Якби хтось доніс, чоловік втратив би роботу.
Коментарі
1