Казахи справляють весілля три дні

Між двох 5-поверхівок у місті Актау на березі Каспійського моря в Казахстані у неділю 30 вересня поставили два великі шатра.

— У казахов никакой культуры нет. Посреди дороги свадьбу играют. А все машины их юрты объезжать должны, — проходить повз намети 70-річний Михайло Іванов.

Гості танцюють під пісні 35-річного Кайсара. Він грає на домбрі, співає пісню "Жар-жар".

— Наречена сумує перед весіллям. Їй кажуть: "Хороший свекор замінить тобі батька". А вона відповідає: "Хорошого батька ніхто не замінить", — перекладає слова пісні.

Казахи сватаються в неділю. До молодої приїздить наречений із батьком і друзями, обов'язково дорогими машинами. Треба показати свій статок. Родина нареченої теж хвалиться: перед її будинком усе заставлене джипами. Якщо на столі є куйрик-баур, печінка з салом, сватання буде вдале. Дівчина дарує молодому хустку, його батькам — килим. Їй вручають золоте кольє або сережки. Вона має вдягти їх. Означає, що засватана.

Раніше про заручини домовлялися батьки. Тепер казахи самі шукають пари. Нерівні шлюби заборонені. Жінка не може бути старшою за чоловіка більш як на сім років. А він — більш як на 25 років за неї.

— Традицій не порушують, бо за це буде розплата. Не можна брати дружину зі свого роду. Казахи повинні знати його до сьомого коліна. Дівчатка це вивчають до школи. На день народження дівчина повинна показати гостям знання свого родоводу. За це її обдаровують солодощами, — говорить Кайсар.

Біля наметів розкладають багаття. 23-річний Ісмет Атабаєв накладає у казан великі шматки баранини. Додає три цибулини і заливає водою. Готує страву бешбармак.

— У чоловіків м'ясо виходить смачніше. Для гостей варимо три казани плову і стільки ж баранини. На весілля запросили не менше 300 людей, — говорить ламаною російською Ісмет. — Барана зарізали вранці перед будинком. Нутрощі прикопуємо. Тушу розділяємо на 12 частин. Готове м'ясо ділитиме батько нареченої. Найбільшу частину віддають сватам. Голову — найстаршому гостеві. Молодому кладуть грудинку. Вона важить 2-3 кілограми. Він має її з'їсти. Казахи вірять, що тоді дружина йому коритиметься. Молодій м'яса не дають. На весіллі їсть горішки та сухофрукти.

Жінки та дітисвяткують окремо від чоловіків, у різних шатрах. У них розставляють дастархани — низенькі столи. На них чай із молоком, горіхи, солодощі. Гості сидять на матрацах.

Із 5-поверхівки ведуть наречену. Заводять у шатро, на баранячу шкуру. Гості обсипають її цукерками і монетами. Наречена кланяється кожному. Вона у білій сукні, розшитій бісером і камінцями. Голова покрита білою хусткою з китицями.

— Раніше молода повинна була вдягати червону сукню, — розповідає тітка молодої 52-річна Бібігуль Акімова. — Головний убір саукеле шили із оксамиту або велюру, прикрашали рубінами й перлами. Чіпляли павичеве пір'я, обшивали хутром норки, соболя чи лисиці. Це була найдорожча частина вбрання. За наречену віддавали 47 голів худоби. Тепер за міських наречених дають калим. Її родині наречений дарує 47 речей — відрізи тканин, посуд, великі шматки вудженого м'яса, постіль і побутову техніку.

До чоловіка молода переїжджає на третій день весілля на схід сонця. До батьків може навідатися за рік. Це щоб звикала до нових родичів і не бігала до матері жалітися.

×