Вінничанин Володимир Козюк, 39 років, тиждень прожив у селах Перу понад річкою Амазонка. Подорож почав із міста Ікітос. До нього прилетів літаком.
— Після реєстрації нас, групу із семи туристів, повезли до бази. Із транспорту там були лише велосипеди й моторолери. Наш невеликий автобус був єдиним на дорозі. Коли доїхали до Амазонки, думав, що попливемо через річку комфортабельною моторкою, а побачив старий дерев'яний човен. Мотор був прив'язаний мотузками, — розповідає Володимир.
Від пасажирів човен просів так, що від краю борту до води залишалося 5 см. Смеркало, тому човняр підсвічував дорогу гасовим ліхтарем. Коли він згас, індіанець дістав кишеньковий ліхтарик і світив собі однією рукою. Другою — керував човном.
— Почала насувати чорна хмара, блискало. Ріка кишить піраньями. Дівчата в групі так полякалися, що понакривалися светрами. Ми для хоробрості відкоркували пляшку віскі. Пустили її по колу — човняр теж хильнув, а жінки бридили після нього. Індіанець світив на джунглі, де зграями по 50 штук стрибали білі мавпи. Вищали так, що почали кричати інші звірі. Заглушали гул мотора.
На берегу були забиті довгі палі. До них прив'язують човни, коли Амазонка розливається і рівень води піднімається на 1,5 м.
— Виходимо на берег і бачимо, що валяються павуки величиною з півкулака. Подумали, що це антураж для туристів. Провідник торкнув одного патиком і той побіг. Виявилося, вони отруйні, але нікого з нас не вкусили.
Туристів поселили в хижах на плотах, видали по гасовій лампі, бо електрика була лише в хатині-ресторані. Її виробляв невеликий дизельний генератор. У душі й туалеті — вода з Амазонки.
— Душ радили звечора не приймати, а почекати до ранку. Бо знайомий розповідав, що в такому ж поселенні відкрутив кран, а звідти замість води посипалися хробаки. У номері бігали таргани величиною з мишей. Заснули, а через 20 хвилин прокинулися від криків дівчат. Таргани почали по них повзати.
Під ранок у джунглях почалася злива. Була такою сильною, що Володимир далі за метр нічого не бачив. За 15 хв. ущухла, у джунглях заспівали птахи.
— Кукають, стукають, пищать. Після ночі джунглі оживають. Ми поїхали їх оглядати одразу після сніданку. Усім видали гумові чоботи. Обприскалися з балончиків ядами від комах. Одягли футболки з рукавом, щоб не поколотися шипами отруйних рослин.
Із гідом пішки дійшли до місцевого племені. Там найняли два човни. Один був дірявим, усю дорогу з нього відром вичерпували воду.
— Нам зустрілись індіанці на моторному човні. Один із них тримав мотор патиком. Зачепили нас і притягли до прикордонного селища племені Лос натіос югас.
Люди цього племені живуть закрито. На свою територію не пускають навіть місцевих. Приймають туристів — торгують і показують свої вміння.
— Стріляють дерев'яними коликами так, що з великої відстані потрапляють у вухо, ніс, око макета.
Індіанці напівголі лазять по пальмах. Розрубали ліану — напилися, іншою наїлися. Серед нас був хлопець хворий на псоріаз, то вони помастили йому тіло якоюсь гидотою і через два дні від висипів не залишилося й знака.
2 
1
Коментарі