Киянин 25-річний Олексій Шкода місяць тому їздив у Кримські гори. Із друзями був на східному узбережжі — на мисі Айя.
— Від севастопольського вокзалу їдуть маршрутки до п'ятого кілометра, що в центрі півострова, — каже Олексій. — Там пересідаємо на маршрутку до Балаклави. Замовляємо на пристані ялик — маленький човен за гривень 200. Любимо відпочивати в наметовому містечку в заказнику мису Айя. Це між Золотим пляжем і Прямовисною скелею. У туристів це місце називається Інжир. Бо там є камінь метрів на 5, схожий на інжир.
У наметовому містечку є своя культура. Приїжджають старожили, які по 20 років відпочивають на цьому місці. Платять по 15 грн на добу.
— Беремо багато вина, гітару, фотоапарат, маску, ласти, консерви і багато фруктів. Збираємо мідій і рапан. Варимо їх у солоній воді. За пляжами на узбережжі починаються скали, за якими відкривається загублений світ. Люди потрапляють туди не часто, бо дістатися можна тільки вплав. Всю питну воду, їжу, дрова треба везти з собою. Серед скал можна поставити палатку, зробивши з каменів місце. Сховатися від спеки можна в невеликих печерах. Ніхто не заважатиме, крім яхт, які причалюють. Зовсім ізольована місцевість є ще далі. Тут добре побути на самоті.
Олексій також любить відпочивати на мисах Сарич і Меганом. Це на схід від Судака.
— Місця гарні, дуже чисте море, поряд гори. Можна лишити палатку, піти погуляти. Але "мінус" усіх наметових містечок в тому, що забагато людей, тому можуть зникати речі. Все цінне беремо із собою. На заході півострова, на Тарханкуті, рай для любителів дайвінгу і підводного полювання. Але відпочивати в наметі там не раджу, бо скрізь купа сміття.
Улітку їздить у Керч, на Генеральські пляжі.
— Там шалено красиві закати, море прозоре і тепле. Людей нема. Тиждень такого відпочинку виходить десь у 800 гривень на одного.
Студентка з Києва 21-річна Галина Тодоренко у гори ходить із 7 років. Каже, кримські схожі на турецькі. Місяць тому повернулася з Туреччини.
— Там було багато снігу, — розповідає. — Ми вставали о третій ранку і йшли, доки сніг твердий. До ніг прив'язували снігоступи, які самі пошили з цупкої тканини. Вони збільшують площу підошви й полегшують пересування. По обіді ставали на таборування.
За тиждень у горах Галина подолала 140 км. Ще тиждень подорожувала автостопом Туреччиною.
— Машину зловити легко. Показували водієві карту і куди нам треба. Вивчили десяток турецьких слів і мішали їх з англійською. Коли хотіли купити туалетний папір чи цукор, показували жестами. Або просили місцевих написати слово на папірці й із ним ішли у магазин. Брали твердий сир, хліб. А чаєм нас пригощали. Якось чекали автобуса о шостій ранку. Щоб зігрітися, закуталися в спальні мішки. Турок побачив, що ми змерзли, й виніс нам чаю із свого судна. Безкоштовно можна ще наїстись апельсинів і лимонів. Збирали їх на вулиці.
Галина у турецьких горах схудла на 5 кг і стільки ж набрала, подорожуючи країною.
— На кожному кроці продають щось солодке. Є багато кав'ярень. У них чоловіки сидять годинами. Грають у нарди і п'ють чай. Алкоголь дорогий, півлітра пива — 15 гривень. Воно міцне, я більше чотирьох ковтків не подужала.
3 
1
Коментарі