Подружжя киян Ірина Гаврилець, 24 роки, та Володимир Муляр, 32 роки, у серпні вирушать у велосипедну подорож навколо Чорного моря. Повернутися в Україну планують за три місяці. Торік так мандрували до Абхазії.
— До Чернівців доберемося потягом, а далі Румунія, Болгарія, Туреччина, Грузія, Росія, — розповідає Володимир. — Закінчимо подорож у Керчі. Поспішати не будемо, у середньому проїжджатимемо 40–90 кілометрів у день. Краще їхати основними трасами, аніж ґрунтовими дорогами. На графік впливає погода. Може тиждень іти дощ. Тоді доводиться стояти, або під'їжджати електричками. Якщо буде спека, будемо їхати зранку та ввечері. Вставати треба о шостій, снідати і в дорогу.
— Ніяких сніданків, — перебиває чоловіка Ірина. — Згадай, як довго було в Абхазії. Через приготування їжі раніше дев'ятої не збиралися.
Після обіду подружжя відпочиває, гуляє містами. За годину до сутінок зупиняються і розбивають намет.
Основний вантаж радять везти у спеціальних багажниках, які кріпляться на велосипеді ззаду. Досить багажника на 10 л. Ще кілограмів із 8 доведеться тримати на плечах.
— Беремо мало одягу. Для Туреччини — закритий костюм. Веземо теплі спальники, тому що в горах у найтеплішу погоду вночі холодно. Їжі беремо лише на день.
Подружжя грає у групі "Фолькнери". Співають українські народні пісні. Під час мандрівки збиратимуть народні пісні по причорноморських селах. Зніматимуть подорож на відео- та фотокамери. Після приїзду планують зробити фотовиставку та показати документальний фільм.
Апаратуру краще маскувати в різне дрантя, щоб її ніхто не вкрав
— Маємо приховану відеокамеру, — говорить Володимир. — У Туреччині не варто знімати людей без дозволу, особливо жінок у традиційному вбранні. Нам радили маскувати апаратуру в різне дрантя, щоб її ніхто не вкрав. Велосипеди перефарбуємо в непомітні кольори, аби не привертали увагу.
Неприємностей слід очікувати на дорогах. Минулого року на шляху до Абхазії, у Сочі, Ірину збила машина.
— Дивлюся чувак на машині ніби мене пропускає, — розповідає жінка. — Я рушила, а він у цей момент завернув. Залетіла аж на капот. Якби не шолом, не знаю, що було б з головою. Спину під час падіння захистив рюкзак. Обійшлося синцями. У велосипеда зламалося гальмо.
На щоденні витрати мандрівники зароблятимуть вуличним співом. Із музичних інструментів везуть ліру, африканський барабан і бубон. Готівки із собою не беруть.
— За 30 хвилин виступу можна заробити понад 100 гривень. У Росії нас якось пов'язали за вуличний спів. Ми невдало вибрали місце — мажорний пляж, кругом гламурні бутики. До нас підійшли міліціонери, подивилися на документи і кажуть: "А, Украина! А ну пройдемте!". Почали чіплятися, що ми без реєстрації. Там треба реєструватися в міліції в кожному місті. Вимагали штраф по 2 тисячі рублів. У нас не було таких грошей. Відмазалися хабарем у тисячу. А простим людям наші виступи та вишиванки подобалися. Називали нас гуцулами.
Намет Володимир радить ставити в садах приватних садиб.
— Зазвичай селяни радо пускають на подвір'я. У великих містах найкраще зупинятися в кемпінгах. Коштують вони до 10 євро за двох. Можна залишити речі, зварити їсти, є гаряча вода, душ, Інтернет.
В організації подорожі допомагають об'єднання українців за кордоном. Вони надсилають запрошення.
— Українці в Грузії пообіцяли допомогти з перетином кордону. Румуни теж посприяли. Щоб отримати румунську візу, ми мали забронювати номер у кемпінгу. Знайти його було важко, не всі румуни знають англійську. До них телефонуєш, а ті нічого не розуміють. В Інтернеті познайомилися з румуном Робертом Шором. Сам зголосився допомогти. Зарезервував місця, зробив нам запрошення.
Аби мати час на подорожі, Володимир звільнився з роботи на радіостанції. Ірина пішла з телебачення.
3 
1
Коментарі
1