Історії з батькового дитинства важко назвати веселими. Розваги у повоєнні часи сільські діти мали специфічні. Ставили в рядочок баночки, для більшого ефекту пісяли в них. А потім ті баночки розстрілювали із самопалів.

Старші активно відвідували клуб. Батькова найстарша сестра не любила, коли за нею бігли молодші "хвостики". Вона від них відкуповувалася. Давала по цукерці й наказувала розгорнути не раніш як її не стане видно з дороги.

Мрія про цукерки була така недосяжна, що малі раз по раз купувалися на хитрощі тітки Ванди. І щоразу, розгорнувши цукерку, знаходили там кусник мила.

Діти нудились і мріяли про свято, про варену картопельку й квашену капусту, про веселих хрещених за столом. Але свято не квапилося. Тому малі починали гратися в нього.

Раптом батько розплющив очі

Семирічна тьотя Франя перетворювалася на куму, а п"ятирічний тато — на кума. Що робить кума, коли до неї у гості приходить кум? Вона його частує.

На ті часи єдиною сільською валютою був самогон. Ним розплачувалися за зораний город чи за перевезений гній. Для такої оказії в баби була захована пляшка. Малі знайшли її, й "кума" взялася частувати "кума".

Увечері вдома, прийшовши зі своїх трудоднів, бабця застала неживу дитину. Погукала на допомогу родичку. Давай відливати малого Яська водою. Раптом батько розплющив очі і, кволо плескаючи в долоньки, проспівав:

— Не кума ти мені, сатана ти мені, наварила горілочки — не дала ти мені.

— Кумо, та воно ж п"яне! — зойкнула родичка.

Я за все своє життя жодного разу не бачила батька п"яним.

Часом серджуся на дітей за те, що вони "пухнуть" при комп"ютері.

— Дивіться! — кажу. — Щоб не перегралися, бува, як колись ваш дідуньо переграв у свято.

×