У дитинстві ми робили лялечки з різних рослин. Найбільше перепадало від дорослих за кукурудзяних принцес, для яких брали молоді качани. Старіші не годилися, із них виходили товсті принцеси. Крім того, вони мали пересохле кошлате волосся і скидалися скоріше на відьом.
Тендітні золотоволосі принцеси у вигадливих квіткових капелюшках, від яких Катя Осадча позеленіла б од заздрості, були недовговічні. Та порівняно з купленими цяцьками мали перевагу. Їхня смерть була природна й не ятрила душу так, як безповоротно зіпсована пластмасова лялька. Чи обшарпаний ведмедик із надірваною головою, яку пришивай не пришивай, а вона все одно перекошена й звисає.
Тому саморобні іграшки мені здаються надійнішими, ніж найдорожчі з магазинів.
Біля машини валялася надірвана сітка з цибулею
Із купленими часом трапляються прикрі моменти. Колись полізла на дачі на горище по цибулю та й натрапила на пожмакані рештки улюбленого в минулому безвухого песика. Хоч як напружувала уяву, так і не змогла пригадати іграшку новенькою і вухастою. Почувалася зрадницею.
Про ляльок згадала, побачивши автокатастрофу на автомобільному мості. У понівеченій автівці сидів чоловік, схиливши голову на груди, немов старенька м"яка іграшка. А біля машини валялася надірвана сітка з ріпчастою цибулею, купленою, очевидно, кілька хвилин тому на оптовому овочевому ринку під мостом.
Моя маршрутка поїхала далі, а я не могла відігнати ману. Уявлялося, як того чоловіка покажуть його рідним. Поряд лежатиме капронова сітка. І хтось скаже:
— Він таки купив цибулі.
3 
35413
Коментарі
4