Жабченко злякався судити матч за Суперкубок

Декілька журналістів стали на захист українського футбольного арбітра Анатолія Жабченка. Він має російський паспорт і живе в окупованому Криму, хоча як арбітр "приписаний" до Хмельницького. Мовляв, нічого той Жабченко не порушив, таке нині життя, і взагалі, "на його місці так вчинив би кожен".

Справді, українські законодавці, заборонивши громадянам України мати подвійне чи потрійне громадянство, так досі і не спромоглися встановити хоч яку відповідальність за порушення цього закону. Тому формально футбольного арбітра Жабченка покарати немає за що. Саме тому він досі спокійно судив футбольні матчі разом із ще одним "росіянином" — Юрієм Ваксом. І якби Жабченка не призначили судити матч українського Суперкубка, можливо все так тривало би і далі.

Саме перед Суперкубком хвиля громадського обурення змусила Анатолія Жабченка відмовитись від "запрошення" відсудити матч в Одесі, а всіх нас ще раз уважно подивитися на те, що робиться у нашому футболі. Не думаю, що в арбітра із російським паспортом раптом прокинулася совість і він зрозумів, що бути одночасно громадянином країни-агресора і судити матчі у країні, на яку вона напала, щонайменше не годиться. Слово "совість" узагалі якось не сполучається зі словосполученням "український суддя" і це стосується не лише футболу. Що ж тоді зупинило Анатолія Жабченка?

Відомо, що коли десь убуде одного, то прибуде іншого. Люди, які не дослухаються до совісті чи взагалі її не мають, навзамін мають почуття ­страху. Таких людей не треба переконувати. Їх треба просто налякати. Думаю, що саме страх змусив Жабченка і тих, хто сприяє його кар'єрі футбольного арбітра, дати в останній момент ­"задній хід". І саме цим дорікають їм тепер окремі мої колеги: "Чому злякався? Ти ж нічого не порушив!".

Справді, у регламенті футбольних змагань немає слова "совість". І тому ми тепер можемо добре побачити тих, хто її не має. Тих, хто тихо ненавидить Україну тим місцем, де у нормальних людей душа. Чому тихо? Тому що бояться. Бо той, хто плюне у вічі "захисникам Жабченка", теж не порушить ­регламенту.

Насправді ніхто у них не плюватиме, боляче не битиме і взагалі не чіпатиме. І не лише тому, що цього не дозволяє відсутня у тому ж регламенті совість. А тому, що на нашій стороні правда і справедливість. Далеко не всі кримчани вчинили так, як футбольний арбітр Анатолій Жабченко. У нього насправді був вибір. Залишається він і тепер. Досить цей вибір зробити і можна зі спокійною совістю далі працювати українським футбольним арбітром. Якщо, звісно, ця совість є.

×