Із Георгієм Прокопенком, 70 років, ми зустрілися в його кабінеті на кафедрі фізкультури Львівського національного університету ім. Франка. Там він 30 років працює старшим викладачем. Призначив зустріч саме на той час, коли група студентів прийшла до нього на заняття. Уперше брав публічне інтерв"ю — при півтора десятка слухачів. Георгій Якович розмовляє гарною українською, хоча зізнається, що думає російською.
Чи пам"ятаєте перші свої міжнародні змагання?
— Це були Олімпійські ігри в Римі 1960 року. Посів 10-те місце на дистанції 200 метрів брасом. В офіційних міжнародних змаганнях я брав участь чотири рази — двічі на Олімпійських іграх і двічі на чемпіонатах Європи. Усі інші міжнародні змагання були фактично товариськими зустрічами. Чемпіонати світу почали проводити лише з 1973 року, коли я вже не виступав.
На Олімпіаді в Токіо ви з рекордом Європи поступилися лише австралійцеві О"Брайєну. Він переміг зі світовим рекордом. Пригадуєте той заплив?
— Так. Пливли разом. Але його руки виявилися біля бортика раніше, ніж мої, — сміється. О"Брайєнові було 17 років. Він швидко облишив плавання. Захопився рок-музикою: грав на гітарі, співав, відпустив довге волосся. У Токіо, пригадую, на кожному кроці брали автографи. А ще мене й олімпійську чемпіонку Галину Прозуменщикову організатори запрошували плавати в басейні. Ми проводили для них відкриті тренування. Кожен наш крок і рух знімали на відео.
Як держава оцінила ваше олімпійське "срібло"?
— Мене нагородили медаллю "За трудову доблесть". Вручив її член президії Верховної Ради СРСР Анастас Мікоян. А за друге місце на Олімпійських іграх із рекордом Європи я отримав премію 409 карбованців. Зараз це смішно, але тоді, виїжджаючи на міжнародні змагання, ми отримували добові 2 долари.
Знаю, ви причетні до технічної революції у брасі.
— Справді, я був винахідником сучасного виду техніки плавання брасом — із "пізнім" вдихом. Зараз усі так плавають. Я придумав стиль із меншим опором — за рахунок того, що змінилася позиція тіла. Відповідно — зросла швидкість. Наді мною спочатку сміялися — незвично плавав, сіпався.
Чемпіони отримують по 300 доларів
До речі, за рік до Олімпіади-64 у Москві відбулася зустріч СРСР–Австралія. Поспілкувався тоді з О"Брайєном. Показав йому новий стиль плавання. А за рік він мене переміг у моєму ж стилі.
Чи були у вашій кар"єрі кумедні історії?
— Як же без них? Я вже згадував про олімпійську чемпіонку 1964 року Галину Прозуменщикову. Вона родом із Севастополя. Була доволі міцною дівчиною, а після операції на апендициті ще більше стала поправлятися. Якось на зборах у Білорусії тренер Галини вирішила зупинити зростання її ваги. Вона приходила до їдальні раніше і підсипала їй у кефір проносний порошок пурген. Усі знали про це, сміялися. А Прозуменщикова не знала.
Як складалися ваші стосунки з представницями слабкої статі?
— Поводився доволі скромно. Раніше бігав за дівчатами і не захекувався, а зараз не бігаю і захекуюсь, — Прокопенко сміється. — Які могли бути гульки? Двічі-тричі на день — тренування, поїздки постійно, змагання... У мене є дружина, з якою разом уже понад 25 років. Вона стоматолог. Дітей немає.
Чим займалися після завершення кар"єри?
— Три роки працював у "Динамо" директором школи плавання. Потім 3 роки працював в Інституті фізкультури. Згодом перейшов до університету, і тут уже 30 років — на посаді старшого викладача. Був би діючий басейн, ще спробував би затриматися. А так вирішив цього року закінчувати свою трудову діяльність. Узагалі, в нашому басейні плавали ще 12 років тому. Сам я плаваю під час мандрівок — на Дністрі чи на Ворсклі. А у Львові тільки влітку, коли працює відкритий басейн "Динамо". У 50 років я взяв участь у першості серед вузів Львівської області. І навіть виграв дві дистанції, — Прокопенко сміється.
Знаю, любите мандрувати...
— Найбільше захоплення — водний туризм. І я втягнув у цю справу 125 чоловік. Маємо вже 10 байдарок. Пропливли понад 20 річок і 8 озер в Україні.
Чи пам"ятає нині держава своїх видатних спортсменів?
— Свого часу знайшли можливість дати чемпіонам і призерам Олімпійських ігор довічні стипендії. Переможці отримують по 300 доларів. Призери трохи менше. Щоправда, я довго домагався, щоб дали ту стипендію — аж чотири роки. А ще нас інколи запрошують на ювілеї, фуршети. За Кучми на фуршетах чорної та червоної ікри вистачало на всіх. А кілька тижнів тому, коли я був у Києві, ікри не було. Однак не пов"язую це з тим, що тоді був Кучма, а тепер Ющенко. У Львові, коли відзначали ювілей "Динамо", всього було більше, ніж у Києві. Ікри зокрема.
1937, 21 лютого — Георгій Прокопенко народився у місті Кобеляки Полтавської області
1946 — переїхав із сім"єю до Львова
1951 — почав займатися плаванням
1962 — став чемпіоном Європи на дистанції 200 м брасом
1964 — срібний призер Олімпійських ігор у Токіо
1964 — двічі побив світові рекорди на дистанції 100 м брасом
1966 — дворазовий чемпіон Європи (200 м брасом і в комбінованій естафеті 4 по 100 м)
1971 — завершив спортивну кар"єру
Багаторазовий чемпіон СРСР, рекордсмен Європи. Виступав 13 років у складі збірної СРСР. Нагороджений медаллю "За трудову доблесть". Одружений
3 
1
Коментарі